Жінка 62-х років скаржиться на частий біль грудного відділу хребта, переломи ребер. Лікар припустив мієломну хворобу (плазмоцитому). Який з перерахованих нижче лабораторних показників буде мати найбільше діагностичне значення?
- А Гіпопротеїнемія
- Б Парапротеїнемія Правильна
- В Протеїнурія
- Г Гіперальбумінемія
- Д Гіпоглобулінемія
Чому це правильна відповідь
Мієломна хвороба є пухлиною плазматичних клітин кісткового мозку, що призводить до масивної моноклональної продукції патологічних імуноглобулінів або їх легких ланцюгів. Ці білки називають парапротеїнами, і вони не виконують нормальної імунної функції, але характеризуються високою концентрацією та патологічними фізико-хімічними властивостями. На молекулярному рівні пухлинні плазмоцити втрачають контроль над проліферацією та секреторною активністю, витісняють нормальне кровотворення і спричиняють надлишкове накопичення аномальних білкових фракцій у сироватці.
Чому інші варіанти не підходять
Гіпопротеїнемія
Гіпопротеїнемія може розвиватися при захворюваннях печінки, голодуванні або нефротичному синдромі, але не є характерною ознакою мієломи, де навпаки спостерігається збільшення окремих білкових фракцій. Тому вона не відображає специфічний механізм пухлинної секреції.
Протеїнурія
Протеїнурія може бути при мієломі, зокрема у вигляді білка Бенс-Джонса, але вона не є найбільш діагностично значущою, оскільки не завжди присутня і не вказує на природу пухлинного процесу. Вона є наслідком ниркового ураження, а не специфічним маркером пухлини.
Гіперальбумінемія
Підвищення альбуміну практично не зустрічається при мієломній хворобі і не є патофізіологічно обґрунтованим при пухлинній стимуляції плазмоцитів. Тому цей показник не має діагностичного значення у даному випадку.
Гіпоглобулінемія
Зниження рівня глобулінів протилежне характерному процесу при мієломі, де плазмоцити продукують надлишок патологічних глобулінів. Тому гіпоглобулінемія не лише не підтверджує діагноз, а суперечить йому з патогенетичної точки зору.