У патогенезі розвитку II типу гіперліпопротеїнемії (сімейна гіперхолестеролемія) провідну роль відіграє дефіцит рецепторів до апобілка ЛПНЩ. Назвіть його:

Чому це правильна відповідь

Сімейна гіперхолестеролемія II типу є спадковим порушенням обміну ліпідів, зумовленим мутаціями в гені рецептора до ліпопротеїнів низької щільності (LDL-рецептора), що призводить до різкого зниження або повної відсутності функціональних рецепторів на поверхні гепатоцитів та інших клітин. LDL-рецептор розпізнає та зв’язується з апобілком B100, який є основним білковим компонентом ЛПНЩ і частково ЛПДНЩ (ліпопротеїнів дуже низької щільності), забезпечуючи ендоцитоз цих частинок з подальшим гідролізом у лізосомах та вивільненням холестерину для клітинних потреб. При дефіциті рецепторів ЛПНЩ накопичуються в плазмі, викликаючи виражену гіперхолестеролемію, ранній атеросклероз, ксантоми та ішемічну хворобу серця. Механізм зв’язування відбувається на плазматичній мембрані гепатоцитів: апобілок B100 містить специфічний домен, багатий позитивно зарядженими амінокислотами, який взаємодіє з негативно зарядженими залишками в ліганд-зв’язуючій ділянці LDL-рецептора; після зв’язування комплекс внутрішньоклітинно поглинається через клатрин-залежний ендоцитоз, а рецептор рециркулює на поверхню. Регуляція експресії LDL-рецепторів здійснюється на рівні транскрипції через SREBP-2 (sterol regulatory element-binding protein-2): при низькому внутрішньоклітинному холестерині SREBP активується, підвищуючи синтез рецепторів, тоді як високий холестерин пригнічує цей шлях. При сімейній гіперхолестеролемії цей зворотний зв’язок порушений через дефект самого рецептора, а не апобілка. Накопичення ЛПНЩ у плазмі призводить до прискореного окиснення ліпідів, ендотеліальної дисфункції, утворення пінних клітин у стінці артерій та розвитку атеросклеротичних бляшок, що клінічно проявляється раннім інфарктом міокарда, стенокардією та сухожильними ксантомами. Гомозиготна форма викликає холестерин плазми понад 15 ммоль/л з летальними серцево-судинними ускладненнями до 20 років, тоді як гетерозиготна — помірну гіперхолестеролемію з ризиком ІХС у 30–50 років. Правильність варіанту зумовлена тим, що саме апобілок B100 є єдиним лігандом для LDL-рецептора на зрілих ЛПНЩ, відповідальних за основний транспорт холестерину до периферичних тканин і печінки, тоді як інші апобілки не взаємодіють з цим рецептором у такому контексті.