Бактеріологічний метод діагнотики був використаний для підтвердження діагнозу: газова гангрена у хворого. Які живільні середовища необхідно використовувати для культивуваня збудника в цьому випадку? МПА, МПБ

Чому це правильна відповідь

Газову гангрену спричиняють облігатно анаеробні бактерії роду Clostridium, які є грампозитивними, великими паличками, здатними утворювати спори. Вони не ростуть за наявності кисню, тому для їх культивування необхідні спеціальні анаеробні умови та живильні середовища, які або зв’язують кисень, або створюють відновне середовище. Саме ця біологічна особливість визначає вибір середовищ для бактеріологічної діагностики. Середовище Кітта-Тароцці є класичним рідким анаеробним середовищем, що містить глюкозу та відновники, які знижують окисно-відновний потенціал. Воно забезпечує оптимальні умови для росту клостридій і дозволяє накопичити значну кількість бактеріальної маси для подальшого дослідження. Для збудників газової гангрени це одне з основних діагностичних середовищ. Середовище Вільсона-Блера є щільним анаеробним середовищем, що також створює відновні умови, необхідні для росту облігатних анаеробів. Воно використовується для виділення клостридій та оцінки їх культуральних властивостей. Здатність рости на цьому середовищі є характерною ознакою анаеробних збудників, зокрема клостридій. Патогенез газової гангрени пов’язаний з інтенсивним розмноженням клостридій у некротизованих тканинах за умов низького вмісту кисню. У процесі росту бактерії продукують потужні екзотоксини та ферменти, що спричиняють м’язовий некроз, газоутворення та тяжку інтоксикацію. Саме анаеробний характер збудника є ключовою мікробіологічною ознакою, яка обґрунтовує використання середовищ Вільсона-Блера та Кітта-Тароцці. Отже, правильність цього варіанту визначається тим, що обидва середовища спеціально призначені для культивування облігатних анаеробів, які є етіологічними агентами газової гангрени, на відміну від інших запропонованих середовищ.