У чоловіка після повернення з роботи спостерігається дертя в горлі, біль у м’язах, підвищення температури тіла до 38,5°C. Який механізм підвищення температури є найбільш раннім на першій стадії формування лихоманки?

Чому це правильна відповідь

Лихоманка є системною реакцією організму на дію ендогенних або екзогенних пірогенів, що реалізується через підвищення "встановленої точки" терморегуляції в гіпоталамусі. Початкова стадія лихоманки характеризується тим, що організм сприймає нормальну температуру як "занижену" відносно нового сет-пойнта, тому запускаються механізми теплової консервації. Перше і ключове явище — швидка симпатична активація, що викликає загальну вазоконстрикцію шкіри з різким зменшенням тепловіддачі. Це є найбільш ранньою реакцією, яка виникає ще до будь-якого істотного збільшення теплопродукції. На молекулярному рівні пірогени (IL-1, TNF-α, IL-6) стимулюють синтез PGE2 в преоптичній ділянці гіпоталамуса через індукцію ЦОГ-2. PGE2 зв’язується з EP3-рецепторами нейронів, що знижує активність термосенсорних шляхів і підвищує "установку" температури. Це призводить до посилення симпатичного тонусу та вивільнення норадреналіну, який через α-адренорецептори викликає вазоконстрикцію шкірних судин. Така реакція запускається практично миттєво, оскільки не потребує значних енергетичних затрат та не залежить від активності м’язової системи. Вазоконстрикція обумовлює характерні симптоми першої фази — холод, озноб, відчуття "замерзання" при реально нормальній температурі тіла, оскільки шкіра стає холодною через різке зменшення кровотоку. Цей механізм критично важливий для швидкого підвищення температури ядра, оскільки обмеження тепловіддачі набагато ефективніше і швидше, ніж підвищення теплопродукції. Лише після цього організм може переходити до пізніших механізмів, таких як генерація тепла у м’язах. Наслідками ранньої вазоконстрикції є швидке наростання центральної температури та запуск наступних механізмів лихоманки. Клінічно це формує типову "початкову" фазу — озноб, блідість шкіри, мерзлякуватість при наявній гіпертермії. Саме цей причинно-наслідковий зв’язок робить шкірну вазоконстрикцію найбільш раннім і патогенетично значущим механізмом у розвитку лихоманки. Інші відповіді відображають пізніші або несуттєві для початку лихоманки механізми. Активація метаболізму та м’язовий термогенез вимагають значного часу та енергетичних затрат, а зменшення потовиділення не є достатнім для швидкої зміни температури. Тому саме швидка і потужна вазоконстрикція є першою реакцією, що забезпечує ефективну теплову консервацію.