Студент на екзамені не зміг вірно відповісти на питання екзаменаційного білету, що супроводжувалося почервонінням шкіри обличчя, відчуттям жару й невпевненістю поведінки. Який вид артеріальної гіперемії розвинувся в даному випадку?

Чому це правильна відповідь

Йдеться про гостру, короткочасну, локальну артеріальну гіперемію, що виникла як наслідок емоційного стресу з активацією симпатико-адреналової системи і парадоксальним вазодилататорним механізмом у судинах шкіри обличчя. Такий тип гіперемії є проявом порушення нейрогенної регуляції тонусу артеріол, коли під впливом інтенсивних емоційних стимулів зростає активність вазодилататорних нервів або відбувається рефлекторне пригнічення симпатичного звуження. Це формує типову картину: раптове почервоніння, відчуття жару і виражена емоційна реакція. Механізм полягає в підвищенні тонусу вазодилататорних впливів через холінергічні та пептидергічні нервові волокна, що веде до розслаблення гладеньких м’язів артеріол. Паралельно вивільняються локальні медіатори, включно з VIP і CGRP, що додатково посилюють вазодилатацію. Ендотеліальні фактори, зокрема NO, відіграють роль у підтриманні розширеного стану судин, але первинним тригером є нервова регуляція, а не метаболічний дефіцит чи локальне ушкодження. На системному рівні емоційний стрес активує симпатичну систему, однак у шкірі обличчя можливий феномен рефлекторного «нейрогенного перепереключення», коли замість вазоконстрикції розвивається вазодилатація. Це пояснює, чому при стресі частина тканин (м’язи, серце) отримує вазоконстрикцію і перерозподіл крові, а обличчя — протилежну реакцію. Нейротонічна гіперемія має чітку психоемоційну прив’язку і швидко зникає після припинення стимулу. Клінічно це проявляється раптовим інтенсивним почервонінням, тепловідчуттям, пітливістю, емоційною реактивністю. Патологічних наслідків зазвичай немає, але при хронічних нейровегетативних дисфункціях така реакція може бути вираженою та соціально дезадаптивною. Правильна відповідь — нейротонічна гіперемія, оскільки вона зумовлена підвищенням тонусу вазодилататорних нервів на тлі емоційного стимулу. Інші варіанти не відповідають механізму, бо не пов’язані з гострою нейрогенною вазодилатацією.