A 43-year-old man presents to the emergency department with complaints of fever with chills, malaise, diffuse abdominal pain for a week, diarrhea, and loss of appetite. He notes that his symptoms are progressively worse. He mentions that the fever started slowly and gradually increased to the current 39.8° C. His blood pressure is 110/70 mm Hg. Physical examination revealed a plaque-coated tongue, an enlarged spleen, and a roseolous abdominal rash. During the Vidal agglutination reaction with O-diagnosticum, it was found to be positive at a dilution of 1:200. Which of the microorganisms is most likely the cause of the patient's described condition?

Чому це правильна відповідь

Salmonella enterica serovar Typhi (Salmonella typhi) є грамнегативною паличкоподібною бактерією з родини Enterobacteriaceae, рухома завдяки перитрихіальним джгутикам, не утворює спор чи капсули, має соматичний O-антиген (зокрема Vi-антиген у свіжовиділених штамів), джгутиковий H-антиген та зовнішню мембрану з ліпополісахаридом як ендотоксином. Клітинна стінка типова для грамнегативних бактерій з тонким шаром пептидоглікану. Цей збудник є виключно людським патогеном, не має тваринного резервуару, передається фекально-оральним шляхом через забруднену воду чи їжу. Основними факторами патогенності S. typhi є Vi-антиген, що перешкоджає фагоцитозу та активації комплементу, здатність проникати через М-клітини кишкового епітелію з подальшою внутрішньоклітинною реплікацією в макрофагах, ендотоксин як потужний активатор запальної відповіді, а також системи секреції типу III для ін’єкції ефекторних білків у клітини господаря. Збудник має тропність до ретикуло-ендотеліальної системи, зокрема печінки, селезінки, кісткового мозку та пейєрових бляшок. Патогенез черевного тифу починається з проникнення через тонкий кишковик, інвазії М-клітин, захоплення макрофагами та гематогенної дисемінації з формуванням первинних вогнищ у лімфоїдній тканині. Після інкубаційного періоду розвивається бактеріємія з поступовим підвищенням температури (сходинкоподібна лихоманка), ендотоксинемія викликає загальну інтоксикацію, головний біль, слабкість, втрату апетиту. Запалення пейєрових бляшок призводить до абдомінального болю, діареї чи запору, характерний обкладений язик з вільними краями, відносна брадикардія та спленомегалія. Імунна відповідь включає вроджений імунітет з макрофагами та набутий клітинний імунітет, але збудник виживає внутрішньоклітинно, що пояснює тривалу лихоманку. Діагностика черевного тифу базується на гемокультурі (посів крові на середовище з жовчю) у першому тижні хвороби з високою ефективністю, посіві калу чи сечі на другому-третьому тижні, а також серологічній реакції Відаля з O- та H-антигенами (наростання титру). Матеріал беруть залежно від тижня хвороби, ключовими є бактеріологічний метод та серологія. Диференціювати допомагає поступовий початок, тривала лихоманка, відсутність холероподібної діареї чи геморагічного коліту. Імунітет при черевному тифі переважно клітинний з участю Т-лімфоцитів та макрофагів, гуморальні антитіла до Vi-антигену корелюють з захистом. Післяінфекційний імунітет відносно стійкий, але можливе носійство. Існують вакцини: пероральна жива Ty21a та парентеральна полісахаридна Vi-вакцина (інактивована субодинична), специфічна профілактика рекомендується мандрівникам у ендемічні регіони, неспецифічна — санітарний контроль води та їжі. Саме варіант Salmonella typhi є правильним, оскільки ключові ознаки — поступовий початок лихоманки з поступовим підвищенням до високих цифр, загальна інтоксикація, абдомінальний біль, діарея, обкладений язик — відповідають класичній картині черевного тифу з бактеріємією та ендотоксинемією. Прямий причинно-наслідковий зв’язок полягає в системному поширенні внутрішньоклітинного збудника та дії ендотоксину, що відрізняє від локальних ентеритів чи холери. Цей збудник чітко відмежовується від лептоспір (гострий початок, жовтяниця), ентерогеморагічної E. coli (геморагічний коліт), туберкульозу (хронічний перебіг) та холери (масивна водяниста діарея без лихоманки).