Кухар на робочому місці під час приготування їжі отримав опік руки парою. Підвищення концентрації якої речовини викликало почервоніння, набряк та біль ураженої ділянки шкіри?

Чому це правильна відповідь

Термічний опік парою викликає гостре асептичне запалення шкіри з класичними ознаками почервоніння, набряку та болю, основним медіатором яких на ранній стадії є гістамін, що вивільняється з тканинних опасистих клітин при їх дегрануляції під впливом теплового пошкодження. Тепло активує неспецифічні протеази та комплементоподібні пептиди, що взаємодіють з G-білок-зв’язаними рецепторами на поверхні опасистих клітин, запускаючи сигнальний шлях з підвищенням внутрішньоклітинного кальцію та активацією фосфоліпази A2, що призводить до швидкої екзоцитозної дегрануляції з вивільненням преформованого гістаміну. Гістамін діє на H1-рецептори ендотелію посткапілярних венул, викликаючи скорочення ендотеліоцитів з утворенням щілин, через які плазма та білки виходять в інтерстицій, формуючи набряк, а також стимулює H2-рецептори з вазодилатацією артеріол, що збільшує місцевий кровотік і проявляється гіперемією. Одночасно гістамін активує чутливі нервові закінчення через H1-рецептори та непрямо через вивільнення субстанції P і брадикініну, що генерує больові імпульси. Цей каскад забезпечує швидку місцевий відповідь на термічне ушкодження, спрямовану на розведення токсинів і доставку імунних факторів, але при значному пошкодженні переходить у фазу з домінуванням інших медіаторів. Ключовим патогенетичним механізмом початкової тріади симптомів при термічному опіку є саме гістамінова дія, оскільки небіологічні амінокислоти та моносахариди не беруть участі в швидких судинних і сенсорних реакціях запалення. Тривале або інтенсивне вивільнення гістаміну сприяє переходу до пізньої фази запалення з залученням простагландинів, лейкотрієнів та цитокінів, що посилює набряк, приваблює нейтрофіли та може призвести до утворення пухирів і некрозу тканини при глибоких опіках. Саме гістамін є первинним медіатором, концентрація якого різко підвищується в перші хвилини після опіку, безпосередньо викликаючи описані клінічні ознаки, тоді як інші речовини не мають рецепторів для швидкої судинної та больової відповіді.