До лікаря звернувся чоловік віком 42 роки, зі стійкою деформацією хребта ("поза жебрака"), зі скаргами на нерухомість хребта у шийному відділі. На рентгенограмі шийного відділу діагностовано деструкцію міжсуглобових хрящів С1-С5 та кісткові анкілози С2, С3, С4 . Який імовірний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Хвороба Бехтєрева є хронічним системним запальним захворюванням із групи серонегативних спондилоартритів, яке насамперед уражає міжхребцеві суглоби й зв’язковий апарат хребта. Центральним патофізіологічним механізмом є імунозапальні реакції, пов’язані з наявністю антигену HLA-B27, що сприяє активації Т-лімфоцитів і продукції прозапальних цитокінів TNF-α, IL-17, IL-23. Активовані імунні клітини інфільтрують ентези (місця кріплення зв’язок і сухожиль), викликаючи ентезити, які є ключовим первинним патологічним процесом у спондилоартритах. Запалення в ділянці ентезів спричинює поступову деструкцію міжсуглобових хрящів та субхондральної кістки. У відповідь на хронічне ушкодження запускаються репаративні процеси з утворенням фіброзної, а потім кісткової тканини. Саме тому на рентгенограмі з’являються кісткові анкілози між хребцями — результат патологічного осифікування, що призводить до ригідності хребта. Цей процес дає характерну «позу жебрака» — фіксований кіфоз та втрата рухливості шийного та грудного відділів. Хронічне запалення стимулює підвищену активність остеобластів у зонах окостеніння, формуючи синдесмофіти та міжхребцеві кісткові перемички. Кісткова анкілоза руйнує нормальну анатомію суглобів, що зумовлює різке обмеження рухів, біль та прогресуючу деформацію. Ураження саме С1–С5 з формуванням кісткових блоків є типовою ознакою анкілозивного спондиліту й практично не зустрічається при звичайних дегенеративних хворобах. Таким чином, комбінація: стійка деформація хребта, виражена ригідність, деструкція суглобових структур і формування кісткових анкілозів у декількох сегментах — це патогномонічний патерн для хвороби Бехтєрева.