A 25-year-old male visits his family physician for a 5-day history of fever and fatigue. Upon further questioning, he says that he also had constant muscular pain and headaches. He adds additional information by giving a history of regular unprotected sexual relationship with multiple partners. He is a non-smoker and drinks alcohol occasionally. Vital signs: heart-98/min., respiratory rate-16/min., temperature-38°C and blood pressure - 120/80 mm Hg. On physical examination, he is icteric and hepatosplenomegaly is evident with abdominal tenderness particularly in the right upper quadrant. The serologic markers show the following pattern: IgM anti-HBc positive, HBsAg positive. Which of the following is the most likely diagnosis?

Чому це правильна відповідь

Збудником є вірус гепатиту B (HBV), ДНК-вмісний вірус родини Hepadnaviridae з частково дволанцюговою ДНК, має оболонку з поверхневим антигеном HBsAg, внутрішній капсид з HBcAg та HBeAg як маркером активної реплікації, вірусна ДНК інтегрується в геном гепатоцитів, без джгутиків чи інших структур руху, стійкий у зовнішньому середовищі завдяки ліпідній оболонці. Вірус не є ретровірусом, на відміну від ВІЛ, і не має зворотної транскриптази як основного ферменту. Основними факторами патогенності є тропність до гепатоцитів завдяки рецептору NTCP на поверхні клітин, імунне ушкодження інфікованих клітин через цитотоксичні CD8+ Т-лімфоцити, що призводить до некрозу гепатоцитів, HBeAg сприяє імунній толерантності та хронізації, HBsAg забезпечує персистенцію та передачу; вірус не продукує класичних токсинів, але викликає запалення через активацію вродженої та набутої імунної відповіді. Патогенез гострого гепатиту B починається з парентерального чи статевого проникнення вірусу через мікротравми слизових чи шкіри, реплікація в гепатоцитах з вірусемією, інкубаційний період 1–6 місяців, продромальний період проявляється грипоподібними симптомами – лихоманкою, втомою, міалгією, головним болем через імунні комплекси та цитокіни; далі розвивається жовтяниця, гепатомегалія через цитолітичне ураження печінки, вроджена імунна відповідь активує NK-клітини та інтерферони, набута клітинно-гуморальна відповідь елімінує вірус у 90–95% випадків. Діагностика базується на серологічних маркерах – виявленні HBsAg як ознаки інфекції, anti-HBc IgM для гострої фази, HBeAg для реплікативної активності, матеріалом є сироватка крові, ПЛР виявляє HBV-ДНК для оцінки вірусного навантаження та моніторингу, що диференціює від гепатиту A (фекально-оральний шлях, IgM anti-HAV) чи сифілісу (спірохета з іншими маркерами). Імунітет після перенесеного гепатиту B є стійким гуморальним з продукцією anti-HBs, що забезпечує довічний захист, клітинний компонент важливий для елімінації інфікованих клітин; вакцини існують – рекомбінантна з HBsAg для активної імунізації, профілактика включає скринінг крові, безпечний секс, використання презервативів та вакцинацію груп ризику. Варіант "Viral hepatitis B" є правильним, оскільки ключовою ознакою задачі є грипоподібний продромальний синдром у молодого чоловіка з множинними незахищеними статевими контактами, що безпосередньо вказує на статевий шлях передачі HBV з типовими продромальними проявами перед можливим розвитком жовтяниці; це чітко відрізняє від гепатиту A (фекально-оральний шлях без статевої передачі), СНІДу (ВІЛ з лімфаденопатією та іншими маркерами), сифілісу (спірохета з висипом та шанкром) чи туберкульозу (легеневі симптоми та хронічний перебіг).