Під час хірургічної операції пацієнту проведено переливання крові. На антигени якого збудника необхідно перевірити цю кров?

Чому це правильна відповідь

Вірус гепатиту В належить до родини Hepadnaviridae, є ДНК-вмісним вірусом з частково дволанцюговою ДНК, має зовнішню оболонку з поверхневим антигеном HBsAg, внутрішню капсиду з core-антигеном HBcAg та е-антигеном HBeAg. Вірус характеризується високою стійкістю у зовнішньому середовищі, тропністю до гепатоцитів, здатністю інтегруватися в геном клітини-хазяїна та формувати хронічне носійство. Основними факторами патогенності є імуноопосередковане ушкодження печінки, цитопатична дія та онкогенний потенціал через інтеграцію вірусної ДНК. Зараження вірусом гепатиту В відбувається парентеральним шляхом при переливанні крові чи плазми, використанні нестерильних інструментів, статевим шляхом чи вертикально від матері до дитини. Після проникнення вірус фіксується на гепатоцитах, реплікується в ядрі, викликає запалення з інфільтрацією лімфоцитами, некроз гепатоцитів та фіброз. Імунна відповідь переважно клітинна з участю цитотоксичних Т-лімфоцитів, що визначає як елімінацію вірусу, так і тяжкість ураження печінки; гуморальна відповідь формує антитіла до HBsAg, що забезпечують імунітет. Клінічна картина варіює від безсимптомного носійства до гострого гепатиту, хронічного гепатиту, цирозу та гепатоцелюлярної карциноми. Діагностика базується на виявленні маркерів у сироватці крові: HBsAg є першим маркером інфекції, анти-HBc IgM свідчить про гостру фазу, HBeAg — про активну реплікацію, ДНК HBV підтверджує віремію методом ПЛР. Обов'язкове тестування донорської крові саме на HBsAg та анти-HBc, а в багатьох країнах додатково на ДНК HBV для виключення "вікна" сероконверсії. Диференціювати від інших гепатитів допомагає комбінація маркерів та епіданамнез. Імунітет після перенесеної інфекції стійкий, гуморальний з антитілами до HBsAg; існує рекомбінантна вакцина на основі HBsAg, що забезпечує довготривалий захист; профілактика включає скринінг донорів, використання одноразових інструментів та вакцинацію. Саме вірус гепатиту В є ключовим збудником, що передається парентерально при переливанні крові через тривалу віремію та можливість передачі від безсимптомних носіїв навіть при низькому рівні HBsAg. Переливання крові є класичним фактором ризику HBV-інфекції, тому обов'язкове тестування донорської крові на маркери саме цього вірусу запобігає посттрансфузійному гепатиту. Інші варіанти виключаються через фекально-оральний механізм передачі (HAV, HEV) або відсутність парентерального шляху (ентеровіруси, аденовіруси), що робить їх нерелевантними для скринінгу крові.