MedOnline Тренуватись онлайн

У пацієнта діагностовано мегалобластичну анемію. Укажіть сполуку, недостатня кількість якої може призводити до розвитку цієї хвороби.

Чому це правильна відповідь

Мегалобластична анемія розвивається внаслідок порушення синтезу ДНК в клітинах-попередниках еритропоезу через дефіцит ціанокобаламіну (вітаміну B12), що є кофактором двох ключових ферментів: метилмалоніл-КоА-мутази та метіонінсинтази. У реакції метіонінсинтази вітамін B12 у формі метилкобаламіну передає метильну групу від 5-метилтетрагідрофолату на гомоцистеїн, регенеруючи тетрагідрофолат, необхідний для синтезу тимідилату та пуринових основ. Блокада цього шляху призводить до накопичення 5-метилтетрагідрофолату та дефіциту активних форм фолату в клітинах, що порушує реплікацію ДНК з подовженням S-фази клітинного циклу та апоптозом частини попередників. У кістковому мозку це проявляється мегалобластичним типом кровотворення з появою великих аномальних еритроїдних попередників з асинхронним дозріванням ядра та цитоплазми, неефективним еритропоезом та інтрамедулярним гемолізом. Клінічно розвивається макроцитарна анемія з гіперхромією, панцитопенією через ураження всіх ростків та неврологічними порушеннями при демієлінізації через накопичення метилмалонової кислоти. Функціонально порушення ДНК-синтезу призводить до зниження кількості еритроцитів та їхньої деформабельності з скороченням тривалості життя. Наслідком є прогресуюча гіпоксія тканин, серцева недостатність через високий серцевий викид та можливий фунікулярний мієлоз з парестезіями і атаксією через вакуолізацію мієліну. Саме ціанокобаламін є правильним варіантом, оскільки ключовою патогенетичною ознакою мегалобластичної анемії є блокада фолатного циклу та синтезу ДНК через дефіцит B12, що безпосередньо пояснює мегалобластичні зміни в кістковому мозку. Інші сполуки не беруть участі в цих метаболічних шляхах і не викликають мегалобластичний тип анемії.

Чому інші варіанти не підходять

Мідь
Мідь є кофактором ферментів, таких як церулоплазмін і цитохром-c-оксидаза, беручи участь в обміні заліза та енергетичному метаболізмі. Дефіцит міді призводить до мікроцитарної анемії через порушення мобілізації заліза з депо та сидеробластичних змін. Цей варіант не відповідає умові, оскільки мегалобластична анемія характеризується макроцитозом і порушенням ДНК-синтезу, а не обміном заліза.
Магній
Магній є кофактором багатьох ферментів гліколізу та синтезу нуклеїнових кислот, дефіцит якого може викликати слабкість і аритмії, але не порушує фолатний чи B12-залежний метаболізм. Анемія при дефіциті магнію не є мегалобластичною. Цей варіант принципово відрізняється, оскільки магній не впливає безпосередньо на тимідилатсинтез чи регенерацію тетрагідрофолату.
Гліцин
Гліцин бере участь у синтезі порфіринів і пуринових основ як донор одноатомного вуглецю в фолатному циклі, але його дефіцит не є причиною мегалобластичної анемії, оскільки організм здатний синтезувати гліцин. Порушення обміну гліцину не блокує ДНК-синтез у попередниках еритропоезу. Цей варіант не відповідає, оскільки патогенез мегалобластичної анемії пов'язаний з кофакторами, а не з субстратами амінокислот.
Холекальциферол
Холекальциферол (вітамін D) регулює обмін кальцію та фосфору через рецептори VDR, впливаючи на остеобласти та кишечник. Дефіцит викликає рахіт або остеомаляцію, але не порушує еритропоез на рівні ДНК-синтезу. Цей варіант відрізняється тим, що вітамін D не бере участі в фолатному чи кобаламіновому метаболізмі і не призводить до мегалобластичних змін.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Патофізіологія системи крові