Чоловік віком 44 роки з інфарктом міокарда помер від лівошлуночкової недостатності. Під час аутопсії виявлено: набряк легень, дрібнокраплинні крововиливи у серозних та слизових оболонках. Мікроскопічно спостерігається: дистрофічні та некробіотичні зміни епітелію проксимальних канальців нирок, у печінці - центролобулярні крововиливи та осередки некрозу. На який вид порушення кровообігу вказують такі патолочні зміни?

Чому це правильна відповідь

Гостре загальне венозне повнокрів’я (застій) розвивається при раптовій декомпенсації серцевої діяльності, у даному випадку — гострій лівошлуночковій недостатності на фоні великого інфаркту міокарда, що призводить до швидкого підвищення тиску в системі легеневих вен і капілярів малого кола кровообігу; макроскопічно спостерігається різкий набряк легень з пінистою рожевою рідиною в дихальних шляхах, дрібнокрапчасті крововиливи на плеврі, серозних і слизових оболонках, мікроскопічно — розширення та переповнення капілярів альвеолярних перегородок, транссудація плазми в альвеоли з формуванням набрякової рідини, діапедезні крововиливи, дистрофічні та некробіотичні зміни в паренхіматозних органах великого кола (дистрофія епітелію проксимальних канальців нирок, центролобулярні крововиливи та некрози гепатоцитів у печінці через гіпоксію та стаз). Патогенетично гостре венозне повнокрів’я малого кола виникає через різке зниження насосної функції лівого шлуночка, що підвищує тиск у легеневих венах і капілярах, перевищує онкотичний тиск плазми, викликає транссудацію рідини в альвеоли та діапедез еритроцитів; одночасно у великому колі формується зниження серцевого викиду з гіпоксією та стазами в органах, що проявляється дистрофічними і некротичними змінами в нирках і печінці, а також дрібними крововиливами в серозних і слизових оболонках. Ускладненнями гострого загального венозного повнокрів’я є прогресуючий набряк легень з асфіксією, геморагічний синдром, поліорганна гіпоксія з дистрофією та некрозами паренхіматозних клітин, що швидко призводить до летального наслідку при великому інфаркті міокарда. У контексті питання правильним є саме гостре загальне венозне повнокрів’я, оскільки поєднання набряку легень, дрібнокрапчастих крововиливів, дистрофії нирок і центролобулярних некрозів печінки на фоні гострої лівошлуночкової недостатності є класичною картиною гострого застою в обох колах кровообігу, тоді як хронічний застій має мускатний вигляд печінки та ціанозну індурацію легень, артеріальна гіперемія – яскраво-червоне забарвлення без набряку, а малокрів’я – блідість органів без крововиливів і набряку.