Під час лабораторної діагностики гепатиту В у крові пацієнта визначають наявність вірусної ДНК. За допомогою якої з нижченаведених реакцій це встановлюють?

Чому це правильна відповідь

Вірус гепатиту В (HBV) є ДНК-вмісним вірусом родини Hepadnaviridae з частково дволанцюговою круговою ДНК, ліпідвмісною оболонкою, що містить поверхневий антиген HBsAg, та внутрішнім капсидом з core-антигеном HBcAg та e-антигеном HBeAg. Оболонка робить вірус чутливим до детергентів, а геном характеризується високою компактністю з перекриваючими генами та використанням зворотної транскриптази для реплікації через РНК-посередник. Основними факторами патогенності є інтеграція вірусної ДНК у геном гепатоцитів з ризиком гепатоцелюлярної карциноми, імунне ухилення через толерантність та тропність виключно до гепатоцитів завдяки рецептору NTCP. Патогенез гепатиту В розпочинається з парентерального чи вертикального проникнення вірусу в кров, зв'язування з гепатоцитами та реплікації з утворенням коваленто-замкнутої кругової ДНК (cccDNA) у ядрі, що слугує матрицею для персистенції. Ушкодження печінки переважно імунноопосередковане з інфільтрацією CD8+ Т-лімфоцитами, що викликає некроз гепатоцитів, запалення та фіброз. Гостра інфекція часто самообмежується, але хронічна форма з персистуючою вірусемією та cccDNA призводить до цирозу. Імунна відповідь клітинного типу ключова для елімінації, тоді як гуморальна виробляє антитіла до HBsAg для захисту. Діагностика гепатиту В включає серологічне виявлення антигенів (HBsAg, HBeAg) та антитіл (anti-HBc, anti-HBs) методом ІФА, але пряме визначення вірусної ДНК у крові проводиться полімеразною ланцюговою реакцією, яка ампліфікує специфічні послідовності геному HBV з високою чутливістю та кількісною оцінкою вірусного навантаження. ПЛР є золотим стандартом для підтвердження активної реплікації, моніторингу терапії та диференціації фаз інфекції. Матеріалом слугують сироватка чи плазма крові; диференціацію від інших гепатитів проводять за специфічними праймерами. Імунітет після перенесеного гепатиту В довічний з антитілами anti-HBs; клітинна відповідь важлива для контролю. Для профілактики застосовують рекомбінантну вакцину з HBsAg (інактивована субодинична), що стимулює гуморальний імунітет; неспецифічна профілактика включає скринінг крові та безпечні ін'єкції. Саме полімеразна ланцюгова реакція є правильним методом для виявлення вірусної ДНК гепатиту В у крові, оскільки HBV має ДНК-геном, а ПЛР безпосередньо ампліфікує та детектує нуклеїнові кислоти з високою специфічністю, дозволяючи підтвердити активну реплікацію та вірусемію, що є ключовим для діагностики хронічної форми та моніторингу. Цей метод чітко відрізняється від серологічних реакцій, які виявляють антигени чи антитіла, а не саму ДНК вірусу, і є молекулярно-генетичним, а не імунологічним.