Чоловіку віком 27 років проведено туберкулінову пробу Манту. Через 24 год на місці ін'єкції виник інфільтрат 40х35 мм, шкіра над яким гіперемована. Яка з груп біологічно активних речовин насамперед визначила розвиток алергічного запалення у пацієнта?

Чому це правильна відповідь

У даного пацієнта виникла реакція гіперчутливості уповільненого типу (ГЧУТ, IV тип за Кумбсом і Джеллом), що характерно для туберкулінової проби Манту. Це клітинно-опосередкована імунопатологічна реакція, у якій головну роль відіграють Т-лімфоцити, зокрема Th1-клітини, що після повторного контакту з антигеном активуються та починають виділяти лімфокіни. Саме лімфокіни (IFN-γ, IL-2, TNF-β та інші медіатори) визначають формування локального запалення через активацію мононуклеарів і розвиток інфільтрату. Механізм розвитку реакції ґрунтується на попередній сенсибілізації організму до туберкульозного антигену. При повторному введенні антигену Th1-лімфоцити розпізнають його через комплекс MHC II на макрофагах. Це викликає інтенсивну секрецію лімфокінів, які активують макрофаги, посилюють їх фагоцитоз, стимулюють продукцію реагуючих форм кисню та індукують вивільнення інтерлейкінів і факторів, що підтримують запалення. IFN-γ є ключовим активатором макрофагів, а TNF-β (лімфотоксин) спричиняє ушкодження тканин та сприяє формуванню щільного інфільтрату. Клінічні прояви — інфільтрат через 24 години, гіперемія, ущільнення тканини — є типовими для повільного розвитку реакції ГЧУТ. Це зумовлено тим, що клітинна проліферація, міграція моноцитів, активація макрофагів і локальне вивільнення цитокінів потребують часу; тому реакція не виникає негайно, як при анафілаксії, а формується протягом 24–48 годин. Вона супроводжується розширенням судин, підвищенням проникності, місцевим набряком та клітинною інфільтрацією. Наслідком є формування гранулематозного типу запалення при хронічній стимуляції, що відіграє захисну роль при інфекціях, таких як туберкульоз. Проте надмірна реакція може призводити до локального ушкодження тканин за рахунок активованих макрофагів і Т-клітинного цитотоксичного впливу. Важливо, що ні гістамін, ні інші медіатори IgE-опосередкованих реакцій не беруть участі в цьому процесі. Тому правильна відповідь — лімфокіни, оскільки саме вони є провідними медіаторами алергічного запалення при реакції гіперчутливості IV типу, характерної для проби Манту.