MedOnline Тренуватись онлайн

В експерименті під час моделювання ниркової патології у тварини отримали ознаки: набряки, висока протеїнурія, гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, гіперліпідемія. Для якої патології нирок характерні такі ознаки?

Чому це правильна відповідь

Набряки, масивна протеїнурія, гіпопротеїнемія, диспротеїнемія та гіперліпідемія є класичним поєднанням порушень, характерних саме для нефротичного синдрому. Це стан, що виникає внаслідок важкого ураження клубочкової фільтраційної мембрани, переважно подоцитів, що призводить до втрати вибірковості фільтрації. Основним морфофункціональним порушенням є підвищена проникність базальної мембрани клубочка для білків, насамперед альбуміну, що запускає каскад порушень у водно-електролітному та білковому обміні. Механізм протеїнурії пов’язаний з пошкодженням подоцитів, втратою їх «ножкоподібних» відростків, деполімеризацією цитоскелета, а також зміною негативного заряду фільтраційного бар’єра. Через це плазмові білки, які за нормальних умов затримуються за розміром та електростатикою, масово проходять у сечу. Втрата білків призводить до гіпопротеїнемії та вираженої гіпоальбумінемії, що знижує онкотичний тиск плазми і сприяє переходу рідини з судин у тканини, формуючи генералізовані набряки. Гіперліпідемія у складі нефротичного синдрому є наслідком компенсаторної реакції печінки на втрату білків. Підвищується синтез ліпопротеїнів, зокрема ЛПДНЩ і холестерину. Одночасно знижується активність ліпопротеїнліпази, що уповільнює утилізацію ліпідів. Ці зміни формують характерну для нефротичного синдрому комбіновану гіперліпопротеїнемію. Набряки посилюються також через затримку натрію та води внаслідок активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та підвищеної секреції вазопресину. Зниження ефективного об’єму циркулюючої крові стимулює ниркові механізми реабсорбції натрію, поглиблюючи патологічний процес. Саме поєднання масивної протеїнурії, гіпоальбумінемії, генералізованих набряків, гіперліпідемії та диспротеїнемії є патогномонічним для нефротичного синдрому, що чітко відрізняє його від інших гломерулярних та тубулоінтерстиціальних патологій.

Чому інші варіанти не підходять

Гострого дифузного гломерулонефриту
Для гострого гломерулонефриту характерна гематурія, циліндрурія, помірна протеїнурія та артеріальна гіпертензія, що виникають унаслідок імунного ушкодження клубочків із зниженням швидкості фільтрації. Однак масивної протеїнурії та гіперліпідемії не спостерігають, оскільки основне порушення полягає в зменшенні фільтрації, а не в підвищенні проникності мембрани. Це не відповідає типовому комплексу нефротичного синдрому.
Хронічної ниркової недостатності
Хронічна ниркова недостатність проявляється поступовим зниженням ШКФ, накопиченням азотистих метаболітів, анемією та електролітними порушеннями. Масивної протеїнурії та гіперліпідемії зазвичай немає, а набряки виникають через затримку натрію, а не через втрату білка. Тому цей варіант не відображає патогенетичного комплексу, характерного для нефротичного синдрому.
Пієлонефриту
Пієлонефрит пов’язаний із запаленням тубулоінтерстиціальної тканини, що супроводжується лейкоцитурією, бактеріурією та порушенням концентраційної здатності нирок. Масивної протеїнурії, гіпопротеїнемії та гіперліпідемії при ньому не виникає, оскільки клубочки переважно не уражені. Це повністю суперечить наведеним у тесті ознакам.
Гострої ниркової недостатності
Гостра ниркова недостатність призводить до раптового падіння фільтрації, олігурії, азотемії та порушень електролітного складу. Проте масивної втрати білка, гіперліпідемії або вираженої диспротеїнемії не спостерігають, оскільки первинно уражено фільтрацію, а не бар’єрна функція клубочків. Це не узгоджується з патогенезом нефротичного синдрому.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Патофізіологія нирок