Пацієнта шпиталізовано зі встановленим попереднім діагнозом: анаеробна газова інфекція. На яке середовище необхідно посіяти матеріал для підтвердження діагнозу?

Чому це правильна відповідь

Газова гангрена (анаеробна клостридіальна міонекроз) викликається переважно Clostridium perfringens, а також C. novyi, C. septicum та C. histolyticum — грампозитивними спороутворюючими паличкоподібними бактеріями, строго анаеробними, рухомими (крім C. perfringens та C. tertium), з характерними субтермінальними чи термінальними спорами, що надають клітинам форми тенісної ракетки чи веретена. Клітинна стінка містить товстий шар пептидоглікану, бактерії утворюють капсулу в тканинах, але спори є ключовою структурою для виживання в аеробних умовах зовнішнього середовища. Основними факторами патогенності клостридій газової гангрени є потужні екзотоксини: α-токсин (лецитиназа) C. perfringens руйнує мембрани клітин з утворенням некрозу та гемолізу, колагеназа, гіалуронідаза, ДНКаза та протеази сприяють поширенню в тканинах, θ-токсин викликає гемоліз, а газоутворення (водень та вуглекислий газ) з ферментації м’язових вуглеводів створює характерний крепітуючий набряк. Тропність до м’язової тканини зумовлена низьким окисно-відновним потенціалом у травмованих ділянках. Патогенез газової гангрени починається з проникнення спор у глибокі рани з некротизованою тканиною та зниженим киснем, проростання спор у вегетативні форми, швидке розмноження з продукцією токсинів та газу. Токсини викликають масовий некроз м’язів, гемоліз, кардіотоксичність та шок, газ розшаровує тканини з крепітацією та бульбашками. Вроджена імунна відповідь обмежена через швидкість процесу та пригнічення фагоцитозу токсинами, набутий імунітет формується до токсинів, але не запобігає захворюванню при травмі. Діагностика газової гангрени базується на взятті матеріалу з глибоких ділянок рани, ексудату чи м’язової тканини для мікроскопії (грампозитивні палички з капсулою чи спорами) та обов’язкового посіву в анаеробних умовах. Середовище Кітта-Тароцці (м’ясо-пептонний бульйон з шматочками м’яза чи печінки під шаром вазелінового масла) є класичним для виділення строго анаеробних клостридій з характерним бурхливим газоутворенням, помутнінням та розривом м’язових шматочків. Диференціювати допомагає саме анаеробність та газоутворення від аеробних інфекцій чи неклостридіальних анаеробів. Імунітет при газовій гангрені гуморальний антитоксичний, післяінфекційний імунітет слабкий через швидкість процесу. Специфічної вакцини для людей немає (анатоксини використовуються для тварин), профілактика включає хірургічну обробку ран, антибіотики та гіпербаричну оксигенацію, неспецифічна — своєчасне очищення травм від некрозу. Саме варіант Кітта-Тароцці є правильним, оскільки для підтвердження анаеробної клостридіальної інфекції ключовим є виділення строго анаеробних спороутворюючих паличок в умовах, що виключають доступ кисню. Прямий причинно-наслідковий зв’язок полягає в тому, що середовище Кітта-Тароцці створює низький окисно-відновний потенціал та дозволяє візуалізувати газоутворення, характерне для патогенних клостридій газової гангрени. Цей метод чітко відмежовує клостридії від аеробних чи факультативних бактерій, для яких використовують інші середовища.