У результаті пошкодження одного з реакторів АЕС відбулося витікання радіоактивних продуктів. Люди, які знаходилися в зоні підвищеної радіації, орієнтовно отримали по 250-300 Р. Їх негайно госпіталізовано. Які зміни складу крові будуть характерними для потерпілих?

Чому це правильна відповідь

У наведеній ситуації йдеться про гострий вплив іонізуючого випромінювання у дозах 250–300 Р, що відповідає клінічно значущому ураженню кровотворної системи. Іонізуюча радіація викликає прямі ушкодження ДНК, утворення вільних радикалів і окислювальний стрес, що особливо небезпечно для клітин з високою проліферативною активністю. Кровотворні клітини кісткового мозку належать до найбільш чутливих до радіації, при цьому окремі популяції мають різний ступінь радіочутливості. Лімфоцити є одними з найбільш радіочутливих клітин крові, оскільки мають високу метаболічну активність, активно підтримують генетичну програму для диференціації та ефекторних функцій, а також мають розвинені механізми апоптозу у відповідь на ушкодження ДНК. Радіаційне ураження індукує масовий апоптоз лімфоцитів протягом кількох годин, що призводить до різкого зменшення їх кількості в периферичній крові до розвитку інших змін. Це робить лімфопенію раннім і найхарактернішим проявом гострої променевої хвороби. На системному рівні лімфопенія знижує клітинний імунітет, порушує кооперацію В- і Т-лімфоцитів, зменшує секрецію цитокінів і здатність до контролю інфекцій. Вона виникає до розвитку анемії чи тромбоцитопенії, бо еритроїдні та мегакаріоцитарні попередники більш стійкі до радіації і мають довший життєвий цикл. Відтак саме лімфопенія, а не інші гематологічні порушення, є раннім провідним маркером ураження. У міру прогресування променевої хвороби розвиватимуться панцитопенія, імунодефіцит та геморагічний синдром. Однак у гострому ранньому періоді, відображеному в задачі, ключовим є саме швидке і виражене зниження лімфоцитів. Це відповідає типу ушкодження (іонізуюче випромінювання), дозі опромінення та характерному часовому профілю змін крові.