Під час аналізу ЕКГ встановлено зміну тривалості й амплітуди зубця S. Деполяризація якої ділянки серця порушена?

Чому це правильна відповідь

Зубець S на ЕКГ відображає кінцевий вектор деполяризації шлуночків, спрямований від верхівки до основи серця, коли хвиля збудження досягає базальних відділів міокарда після активації верхівки та середніх шарів. Деполяризація базальних відділів відбувається в останню чергу через послідовне поширення імпульсу від ендокардіальної поверхні септуму до епікарду основи обох шлуночків системою Пуркіньє. Зміна тривалості зубця S виникає при уповільненні провідності в базальних сегментах, подовжуючи час від максимуму R до повернення до ізолінії через затримку завершення деполяризації цих пізніх зон. Зміна амплітуди S пояснюється посиленням чи ослабленням кінцевого вектора базальної активації відносно ранніх векторів верхівки, коли порушення в базальних відділах змінює баланс сумарного вектора QRS. Нормальна послідовність активації забезпечує домінування вектора верхівки в середній фазі R з невеликим протилежним базальним вектором S, тому порушення базальної деполяризації безпосередньо деформує саме S. Зворотний зв’язок через гемодинамічні наслідки асинхронної базальної активації зменшує ефективність викиду, але на ЕКГ зміна S точно локалізує порушення в базальних відділах як останній фазі шлуночкової деполяризації.