Під час розтину тіла плода від другої вагітності Rh-негативної матері, який помер внутрішньоутробно на сьомому місяці вагітності, виявлено поширені набряки підшкірної клітковини та головного мозку, асцит, збільшену печінку та селезінку, атрофію тимуса та гіпертрофію міокарда. Мікроскопічно спостерігається: осередки екстрамедулярного кровотворення, дистрофічні та некробіотичні зміни у внутрішніх органах. Для якого

Чому це правильна відповідь

Набрякова форма гемолітичної хвороби плода при Rh-конфлікті є найбільш тяжким варіантом і характеризується вираженим гемолізом еритроцитів плода внаслідок трансплацентарного надходження материнських антитіл IgG, спрямованих проти Rh-антигенів. Антитіла спричиняють масивне руйнування еритроцитів, розвиток тяжкої анемії, гіпоксії й компенсаторної стимуляції екстрамедулярного кровотворення. Внаслідок цього печінка та селезінка значно збільшені (гепато- і спленомегалія), а в різних органах, включно з печінкою та селезінкою, з’являються осередки кровотворення. Хронічна гіпоксія спричиняє дистрофічні та некробіотичні зміни у внутрішніх органах, що є морфологічним відображенням тривалого ушкодження тканин. Важливою морфологічною ознакою є генералізований набряк, який розвивається через поєднання кількох механізмів: тяжка анемія та гіпоксія призводять до серцевої недостатності; гіпопротеїнемія виникає внаслідок ураження печінки, яка не здатна забезпечити синтез білків; судинна стінка стає проникною під впливом гіпоксичних та токсичних факторів. Макроскопічно спостерігається виражений набряк шкіри та підшкірної клітковини, асцит, гідроторакс, гідроперикард, а також набряк головного мозку, що відображає системний характер розладу. Міокард гіпертрофований як відповідь на хронічну анемію та збільшене навантаження на серцевий м’яз, що намагається підтримати адекватний кровообіг в умовах зниженого гемоглобіну. Тимус атрофований, що пояснюється як загальною виснажливістю, так і імунними механізмами, які супроводжують тяжкий системний процес. Мікроскопічно помітні дистрофічні та некробіотичні зміни в органах, які є наслідком хронічної гіпоксії й виснаження. Внутрішньоутробна смерть у таких випадках є частим результатом, оскільки компенсаторні механізми виснажуються, а органи не здатні підтримувати життєво важливі функції. Особливо небезпечним є набряк мозку, серцева декомпенсація та гіпопротеїнемія, що порушує гомеостаз рідин і сприяє летальному перебігу. У контексті задачі вирішальними ознаками є генералізовані набряки, асцит, гепатоспленомегалія, атрофія тимуса, гіпертрофія міокарда та екстрамедулярне кровотворення. Саме така комбінація морфологічних змін однозначно відповідає набряковій формі гемолітичної хвороби плода і не характерна для інших варіантів, що робить цей варіант правильним.