Яка сполука є кінцевим продуктом катаболізму пуринових нуклеотидів у людини?

Чому це правильна відповідь

Катаболізм пуринових нуклеотидів (АМФ, ГМФ, ІМФ) у людини закінчується утворенням сечової кислоти як кінцевого продукту через еволюційну втрату ферменту урикази. АМФ за участю 5'-нуклеотидази перетворюється на аденозин, а далі аденозиндезаміназою на інозин; ГМФ аналогічно перетворюється на гуанозин і далі на рибозо-1-фосфат + гуанін, який гуаназадезаміназою перетворюється на ксантин. Ключовим ферментом є ксантиноксидаза (молібден-, ФАД- і залізо-залежний фермент, локалізований у цитозолі гепатоцитів та ентероцитів), яка двічі окиснює гіпоксантин до ксантину, а ксантин до сечової кислоти (2,6,8-триоксипурин) з використанням О₂ як акцептора електронів і утворюється Н₂О₂. Сечова кислота у фізіологічних умовах існує переважно у формі моноурату натрію, виводиться нирками (≈70 %) і кишечником (≈30 %) і є потужним антиоксидантом плазми. У людини відсутня уриказа (уратоксидаза), яка у більшості ссавців окиснює сечову кислоту до розчинного алантоїну, тому сечова кислота є справжнім кінцевим продуктом пуринового обміну. При підвищенні її концентрації >420 мкмоль/л відбувається преципітація уратів у суглобах, ниркових канальцях і м’яких тканинах, що призводить до подагри, уратної нефропатії та тофусів. Саме сечова кислота є єдиним кінцевим метаболітом катаболізму пуринових нуклеотидів у людини, тоді як ксантин, гіпоксантин і алантоїн є проміжними або кінцевими продуктами у інших організмів.