У вогнищі запалення підвищується проникність судин мікроциркуляторного русла, у них збільшується гідродинамічний опір. У міжклітинній рідині підвищується осмотична концентрація та дисперсність білкових структур. Який вид набряку буде спостерігатися у даному випадку?

Чому це правильна відповідь

У вогнищі запалення одночасно діють кілька патогенетичних механізмів, які в сукупності призводять до розвитку змішаного набряку. Підвищення проникності мікросудин відбувається за рахунок медіаторів (гістамін, брадикінін, лейкотрієни, PAF, NO), що викликають скорочення ендотеліоцитів та розкриття міжендотеліальних щілин, а також деструкцію базальної мембрани протеазами нейтрофілів і макрофагів, що дозволяє плазмовим білкам (альбумін, глобулін, фібриноген) виходити в інтерстицій. Це різко підвищує колоїдно-осмотичний тиск міжклітинної рідини, створюючи потужний градієнт для виходу рідини з судин. Одночасно гістамін та простагландини розширюють прекапілярні артеріоли, підвищуючи гідростатичний тиск у капілярах і гідродинамічний опір на венулярному кінці, що додатково виштовхує рідину в тканину. Висока дисперсність білкових структур (фібрин, глобулін) в інтерстиції знижує здатність тканинного гелю зв’язувати воду і підвищує онкотичний тиск позасудинно. Таким чином, набряк формується за рахунок двох основних механізмів: підвищення гідростатичного тиску (гідродинамічний компонент) і зростання колоїдно-осмотичного тиску в тканині (онкотичний компонент), що робить його змішаним. Клінічно це проявляється швидким розвитком гарячого, болючого, червоного набряку з ексудацією фібрину та клітинних елементів. Наслідком є формування ексудату, компресія тканин, порушення мікроциркуляції та можливий перехід у абсцес чи флегмону. Ключовою патогенетичною ознакою запального набряку є саме поєднання гідродинамічного та колоїдно-осмотичного механізмів, що виключає чистий гідродинамічний, онкотичний чи інші типи набряку.