У пацієнта, що звернувся до лікаря, розвинулася імунна гемолітична анемія. Підвищення концентрації якої речовини буде спостерігатися в сироватці крові?

Чому це правильна відповідь

Імунна гемолітична анемія характеризується масивним внутрішньосудинним або позасудинним (в селезінці) гемолізом еритроцитів під дією аутоантитіл (IgG або IgM) до антигенів системи Rh, Kell, Kidd тощо або холодових аглютинінів. При гемолізі вивільняється велика кількість гемоглобіну, який швидко зв’язується гаптоглобіном та гемопексином; при перевищенні їх зв’язуючої здатності вільний гемоглобін окиснюється до метгемоглобіну та гему, а гем зв’язується гемопексином. Гем далі розщеплюється гемоксигеназою-1 (індуцибельна форма в макрофагах селезінки та печінки Купфера) на білівердин, Fe²⁺ та CO. Білівердин відновлюється білівердинредуктазою до непрямого (некон’югованого) білірубіну. Некон’югований білірубін є гідрофобним і транспортується в крові у комплексі з альбуміном (зв’язуюча ємність ≈ 25 мг/дл). При масивному гемолізі швидкість утворення непрямого білірубіну перевищує здатність гепатоцитів захоплювати його за участю OATP1B1/1B3 та кон’югувати з глюкуроновою кислотою УДФ-глюкуронілтрансферазою (UGT1A1), тому концентрація непрямого білірубіну в сироватці різко зростає (зазвичай 2–10 мг/дл, іноді до 20–30 мг/дл). Клінічно це проявляється жовтяницею з переважним підвищенням непрямого білірубіну, нормальними або незначно підвищеними показниками прямої фракції та відсутністю білірубіну в сечі (бо непрямий не фільтрується нирками). Регуляція обміну білірубіну при гемолізі включає індукцію гемоксигенази-1 (HO-1) через активацію транскрипційного фактору Nrf2 під дією гему та окисного стресу. Жодна інша речовина з переліку не підвищується специфічно при імунному гемолізі: прямий білірубін зростає при порушеннях кон’югації чи екскреції, стеркобіліноген — при механічній жовтяниці, протопорфірин — при порфіріях або сидеробластних анеміях, мезобіліноген — проміжний продукт, що не накопичується в сироватці.