У людини внаслідок втрати 1,5 л крові різко зменшився діурез. Посилена секреція якого гормону спричинила зміни діурезу?

Чому це правильна відповідь

Втрата 1,5 л крові означає гостре зменшення об’єму циркулюючої крові, що запускає реакцію організму, спрямовану на збереження рідини та підтримання артеріального тиску. Це є прикладом порушення водно-сольового гомеостазу внаслідок гіповолемії. Центральним компенсаторним механізмом стає активація осморецепторів і барорецепторів, які стимулюють секрецію вазопресину (антидіуретичного гормону, АДГ) у відповідь на зниження об’єму плазми та артеріального тиску. На молекулярному рівні вазопресин зв’язується з V2-рецепторами ниркових канальців, активуючи аденілатциклазу, що підвищує рівень цАМФ і запускає транслокацію аквапоринів-2 у апікальну мембрану клітин збірних трубочок. Внаслідок цього різко зростає реабсорбція води, сеча концентрується і її об’єм зменшується. У ситуаціях значної втрати крові цей механізм набуває критичного значення, оскільки він дозволяє підтримати об’єм плазми навіть за рахунок розвитку олігурії. Крім цього, вазопресин має судинозвужувальну дію через V1-рецептори, що сприяє підтримці системного артеріального тиску в умовах гіповолемії. Така реакція доповнює симпатичну активацію та вивільнення катехоламінів, формуючи комплексну відповідь на гостру гемодинамічну загрозу. Водночас зменшення діурезу не є лише наслідком падіння ниркового кровотоку – воно прямо контролюється гормонально. Клінічно олігурія при гострій крововтраті є не патологією, а адаптивною реакцією, яка спрямована на підтримання перфузії життєво важливих органів і запобігання подальшому зниженню артеріального тиску. У ситуації некомпенсованої гіповолемії вазопресин виділяється незалежно від осмолярності плазми, що підкреслює його роль у підтриманні об’єму крові. Отже, причинно-наслідковий зв’язок такий: крововтрата → гіповолемія → стимуляція барорецепторів та ЦНС → секреція вазопресину → підвищення реабсорбції води → різке зменшення діурезу. Жоден інший гормон не забезпечує настільки швидкий і специфічний антидіуретичний ефект у відповідь на втрату крові.