У пацієнта віком 50 років, який пʼє багато води через сильну спрагу, спостерігається виражена поліурія. Глюкоза крові - 4,8 ммоль/л, у сечі глюкози та ацетону не виявлено, сеча безбарвна, питома вага — 1,002-1,004. Яка причина поліурії?

Чому це правильна відповідь

У цьому випадку поліурія виникає не внаслідок порушення вуглеводного обміну, оскільки рівень глюкози в межах норми та глюкозурії немає. Основний тип патології — ендокринний, пов'язаний із дефіцитом гормональної регуляції водного балансу. Антидіуретичний гормон є критичним компонентом системи підтримання осмолярності та об'єму позаклітинної рідини, оскільки саме він забезпечує реабсорбцію води в збірних трубочках нирок завдяки активації V2-рецепторів. Механізм порушення полягає у втраті активації аденілатциклазної системи в клітинах збірних трубочок, через що аквапорини-2 не переміщуються до апікальної мембрани. Це означає, що навіть за наявності високого осмотичного градієнту в мозковій речовині нирки вода не може бути реабсорбована. Первинна сеча не концентрується, і з організму виводяться великі об’єми майже чистої води. Це веде до поліурії з надзвичайно низькою питомою вагою сечі (1,002–1,004), що є патогномонічною ознакою нецукрового діабету. Через втрату рідини відбувається підвищення осмолярності плазми, що активує центр спраги в гіпоталамусі та спричиняє різку полідипсію. Ці клінічні прояви — поліурія + гіпостенурія + полідипсія — становлять класичну тріаду дефіциту антидіуретичного гормону. Відсутність глюкозурії та нормальний рівень глюкози дозволяють виключити осмотичний діурез і підтверджують гормональний характер порушення. Чому цей варіант правильний: ключовим є саме характер сечі — безбарвна, з максимально низькою відносною щільністю, що вказує не на нефрональну недостатність, а на відсутність гормонального сигналу щодо реабсорбції води. Саме дефіцит АДГ повністю пояснює всі прояви у пацієнта, включно з великою спрагою та масивним виділенням слабоконцентрованої сечі.