До лікаря звернулася хвора зі скаргами на розлади травлення, розлитий біль у животі. Під час обстеження лікар виявив різко виражене зниження гемоглобіну в крові. З опитування виявилося, що, проживаючи на Далекому Сході, хвора часто вживала у їжу малосольну рибну ікру. Аналогічний стан відзначений у деяких родичів, що проживають з нею. Яке захворювання діагностував лікар у цієї хворої?

Чому це правильна відповідь

Дифілоботріоз є паразитарним захворюванням, яке спричиняється стрічковим гельмінтом Diphyllobothrium latum, відомим як широкий лентець. Це багатоклітинний паразит, а не бактерія чи вірус, що має складну будову тіла з члениками та головкою зі щілиноподібними присосками. Для цього гельмінта характерний складний життєвий цикл із проміжними хазяями, обовʼязковою ланкою якого є прісноводна риба та її ікра. Основною патогенною особливістю Diphyllobothrium latum є його здатність інтенсивно поглинати вітамін B₁₂ у кишечнику людини. Це призводить до розвитку мегалобластної анемії, що клінічно проявляється різким зниженням гемоглобіну, слабкістю та диспепсичними явищами. Саме поєднання шлунково-кишкових розладів з вираженою анемією є характерною ознакою дифілоботріозу. Патогенез захворювання повʼязаний із вживанням у їжу сирої або недостатньо термічно обробленої риби чи ікри, що містить плероцеркоїди паразита. У кишечнику людини личинка перетворюється на статевозрілу форму, яка може паразитувати роками, викликаючи хронічне ушкодження слизової оболонки та порушення всмоктування поживних речовин. Діагностика дифілоботріозу ґрунтується на виявленні яєць або члеників гельмінта у фекаліях, а також на характерних лабораторних ознаках мегалобластної анемії. Епідеміологічні дані, зокрема проживання в регіоні з традиційним вживанням сирої риби та групові випадки серед членів родини, мають вирішальне значення. Таким чином, ключовими ознаками задачі є вживання малосольної рибної ікри, проживання на Далекому Сході та виражена анемія. У сукупності вони мають прямий причинно-наслідковий звʼязок саме з паразитуванням Diphyllobothrium latum, що однозначно підтверджує діагноз дифілоботріозу.