Хворий скаржиться на загальну слабкість, головний біль, нудоту, блювоту, рідкі випорожнення з домішкою слизу і крові. При мікроскопії дуоденального вмісту і при дослідженні свіжих фекалій виявлено рухомі личинки. Поставте діагноз.

Чому це правильна відповідь

Стронгілоїдоз викликається паразитичною нематодою Strongyloides stercoralis, яка належить до геогельмінтів і має складний життєвий цикл з можливістю аутоінвазії. Це круглий черв’як довжиною до 2 мм, самки якого паразитують у слизовій оболонці дванадцятипалої та тонкої кишки, відкладаючи яйця, з яких безпосередньо в кишечнику вилуплюються рабдитоподібні личинки. Ці личинки можуть виділятися з фекаліями або перетворюватися в інвазійні філярієподібні личинки, які проникають через шкіру перианальної ділянки чи кишечника, викликаючи аутоінвазію. У дуоденальному вмісті та свіжих фекаліях виявляються саме рухомі рабдитоподібні личинки, що є ключовою діагностичною ознакою стронгілоїдозу. Клінічна картина включає гастроінтестинальні симптоми, такі як нудота, блювота, діарея зі слизом і кров’ю, через механічне пошкодження слизової оболонки личинками та дорослими формами, а також алергічні реакції на продукти метаболізму паразита. Патогенез стронгілоїдозу характеризується первинним проникненням філярієподібних личинок через шкіру при контакті з інфікованим ґрунтом, міграцією через кров і легені, заковтуванням і фіксацією в тонкій кишці. У разі аутоінвазії цикл повторюється без виходу з організму, що пояснює хронічний перебіг і важкі форми у імуносупресованих пацієнтів. Ушкодження слизової оболонки дванадцятипалої та тонкої кишки призводить до запалення, ерозій і кровотеч, що клінічно проявляється диспепсичними розладами та ентеритом з домішками слизу і крові у випорожненнях. Імунна відповідь переважно гуморальна з продукцією IgE та еозинофілією, але при імунодефіцитах можлива гіперінфекція з дисемінацією личинок. Діагностика стронгілоїдозу базується на виявленні рухомих рабдитоподібних личинок у свіжих фекаліях або дуоденальному вмісті при мікроскопії нативних мазків, оскільки личинки швидко вилуплюються з яєць і є рухомими в теплому матеріалі. Цей метод є ключовим і дозволяє диференціювати від інших гельмінтозів, де личинки не виявляються безпосередньо в кишечному вмісті. Серологічні методи використовуються додатково, але мікроскопія свіжого матеріалу має вирішальне значення. Імунітет післяінфекційний нестійкий через можливість аутоінвазії, специфічна профілактика відсутня, неспецифічна полягає в санітарії та уникненні контакту з інфікованим ґрунтом. Саме виявлення рухомих личинок у дуоденальному вмісті та свіжих фекаліях прямо вказує на Strongyloides stercoralis, оскільки тільки при стронгілоїдозі личинки вилуплюються і розвиваються в кишечнику господаря, тоді як при інших геогельмінтозах яйця або личинки виявляються на інших стадіях чи в іншому матеріалі. Це відрізняє стронгілоїдоз від анкілостомідозів, трихоцефальозу чи ентеробіозу, де личинки не є рухомими в фекаліях чи дуоденальному вмісті.