У мазку крові, забарвленому за Романовським-Гімзою, виявляється 20% великих (діаметром 20 мкм), округлих клітин з блідобазофільною цитоплазмою і бобоподібним ядром. Як клінічно характеризується це явище?

Чому це правильна відповідь

Виявлення в периферичній крові 20% клітин діаметром близько 20 мкм з блідо-базофільною цитоплазмою, часто з вакуолями, та характерним бобоподібним (ниркоподібним) ядром однозначно вказує на значне підвищення кількості моноцитів – моноцитоз. Моноцити є найбільшою популяцією лейкоцитів у нормі (2–10%), при патології їх кількість може зростати до 15–30% і більше за рахунок посиленого виходу з кісткового мозку та подовження циркуляції в крові. Активація моноцитопоезу відбувається під впливом GM-CSF, M-CSF, IL-3, IL-34, які продукуються активованими Т-лімфоцитами, ендотелієм та стромальними клітинами при хронічних інфекціях (туберкульоз, бруцельоз, підгострий бактеріальний ендокардит), аутоімунних захворюваннях (ревматоїдний артрит, СЧВ), гранулематозних процесах та злоякісних новоутвореннях. Моноцити, виходячи в кров, швидко мігрують у тканини, де диференціюються в макрофаги або дендритні клітини, тому виражений моноцитоз відображає системну активацію моноцитарно-макрофагальної системи та хронічний перебіг запалення. Клінічно моноцитоз супроводжує захворювання з тривалим перебігом, утворенням гранульом, некрозом або хронічною антигенною стимуляцією, що відрізняє його від гострого нейтрофільного лейкоцитозу чи лімфоцитозу при вірусних інфекціях. Морфологічна картина з великими клітинами та бобоподібним ядром виключає всі інші варіанти, оскільки нейтрофіли мають сегментоване ядро, лімфоцити – кругле компактне ядро, ретикулоцити – еритроїдні клітини без ядра або з залишками, а лейкопенія означає зниження загальної кількості лейкоцитів.