Жінка 26 років скаржиться на сухість у роті, спрагу. Під час обстеження: глюкоза крові - 6,5 ммоль/л, глюкозурія. Для якого з зазначених нижче станів найбільш характерні ці симптоми?

Чому це правильна відповідь

Описаний стан належить до порушень вуглеводного обміну, зумовлених дефіцитом інсуліну або зниженням чутливості до нього, що лежить в основі цукрового діабету. Інсулін у нормі стимулює транспорт глюкози в чутливі тканини через GLUT-транспортери, і його нестача веде до гіперглікемії. При концентрації глюкози 6,5 ммоль/л, за умов перевищення ниркового порогу реабсорбції, з’являється глюкозурія, що є характерною лабораторною ознакою діабету. На молекулярному рівні дефіцит інсуліну спричинює зниження експресії і транспорту GLUT4 у м’язах і жировій тканині, що веде до енергетичного голоду клітин, стимуляції ліполізу та кетогенезу. Гіперглікемія підвищує осмотичний тиск плазми, що активує центр спраги і посилює водоспоживання. Одночасно, глюкоза в фільтраті затримує воду в просвіті канальців, що формує осмотичний діурез. Клітинні процеси включають активацію катаболічних шляхів, зменшення синтезу глікогену та білка, що веде до втрати маси тіла та м'язової слабкості. Зниження реабсорбції води через осмотичний механізм формує поліурію, яка сприяє розвитку дегідратації і додатково стимулює спрагу, утворюючи порочне коло метаболічного порушення. На системному рівні гіперглікемія веде до глікозиляції білків, ушкодження ендотелію, порушення мікроциркуляції та формування діабетичних ангіопатій, що становить основу хронічних ускладнень. Ці процеси виникають на фоні тривалої метаболічної декомпенсації і демонструють системний характер ендокринного розладу. Саме цукровий діабет є правильним варіантом, оскільки поєднує гіперглікемію, глюкозурію, спрагу і сухість у роті. Інші стани можуть мати окремі симптоми, але не формують патогенетичної картини із порушенням інсулінової регуляції глюкози.