У хворого з синдромом Іценко-Кушинга спостерігаються стійка гіперглікемія та глюкозурія. Синтез та секреція якого гормону збільшені у цього хворого?

Чому це правильна відповідь

При синдромі Іценко-Кушинга надлишок кортизолу (гіперкортицизм) виникає внаслідок первинного ураження гіпофіза (АКТГ-продукуюча аденома), ектопованої секреції АКТГ або автономної секреції кортизолу корою надниркових залоз. Кортизол діє на глюкокортикоїдні рецептори гепатоцитів, активуючи транскрипцію генів ключових ферментів глюконеогенезу (PEPCK, фруктозо-1,6-бісфосфатаза, глюкозо-6-фосфатаза), що різко підвищує синтез глюкози з амінокислот і гліцерину. Одночасно кортизол індукує катаболізм білків скелетних м’язів (активація убіквітин-протеасомного шляху), забезпечуючи субстрат для глюконеогенезу, і стимулює ліполіз у периферичній жировій тканині з вивільненням гліцерину. Високий рівень кортизолу викликає інсулінорезистентність у м’язах і жировій тканині через порушення пострецепторного сигнального шляху інсуліну (зниження фосфорилювання IRS-1, пригнічення PI3K-Akt, зменшення транслокації GLUT4), що блокує утилізацію глюкози периферією. Реактивна гіперінсулінемія частково компенсує резистентність, але не здатна повністю пригнітити глюконеогенез у печінці через пряму стимуляцію кортизолом. Внаслідок цього виникає стійка гіперглікемія натще та після їжі, що перевищує нирковий поріг (≈10 ммоль/л), викликаючи осмотичний діурез і глюкозурію. Гіперсекреція кортизолу також пригнічує секрецію інсуліну в довготривалій перспективі через глюкозотоксичність β-клітин, що переводить стан у вторинний стероїдний діабет. Клінічно це проявляється поліурією, полідипсією, схудненням або кушингоїдним ожирінням залежно від стадії. Таким чином, саме надлишок кортизолу є провідним гормональним фактором стійкої гіперглікемії та глюкозурії при синдромі Іценко-Кушинга. Ключова патогенетична ознака — пряма стимуляція глюконеогенезу та індукція інсулінорезистентності глюкокортикоїдами при збереженій або підвищеній секреції інсуліну, що відрізняє стероїдний діабет від класичного цукрового діабету І чи ІІ типу.