Під час розтину на зовнішній поверхні аортального клапана, виявлені великі (1-2 см) буровато-червоні, крихкі нашарування, які прикривають виразкові дефекти. Який найбільш вірогідний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Поліпозно-виразковий ендокардит належить до хронічної форми інфекційного ураження клапанів серця, при якій на тлі тривалого запалення розвивається комбінація глибоких виразок ендокарду та великих поліпозних вегетацій. Цей процес відображає хронічний продуктивно-альтеративний характер ураження, при якому некроз та руйнування тканини поєднуються з проліферативними змінами і формуванням масивних нашарувань. Головна відмінність цього варіанта — великі, крихкі, буровато-червоні маси, що вкривають виразкові дефекти, що точно відповідає описаній морфології. Макроскопічно цей варіант характеризується значними дефектами клапанних стулок з нерівними краями, де вегетації досягають 1–2 см, мають крихку консистенцію, нерідко кровоточать і покривають виразкову поверхню. Мікроскопічно визначаються фібриноїдні нашарування, детрит, колонії мікроорганізмів, грануляційна тканина та елементи організації, що відображає тривале перебігання з періодами загострень. Порушення структури клапану призводить до деформації стулок, змін гемодинаміки та розвитку клапанної недостатності. Патогенетично поліпозно-виразковий ендокардит виникає як наслідок інфекційного ураження клапанів на фоні вже наявних структурних дефектів, аутоімунних змін або перенесеного гострого процесу. Персистуюча інфекція та руйнування тканини стимулюють грануляційний ріст та формування великих вегетацій. Тривале порушення цілісності клапанної поверхні підтримує запалення, спричинює тромбоутворення та руйнування стулок. Ускладненнями є клапанна недостатність, септичні емболії, абсцеси міокарда, аневризми, тромбоемболічні події, що обумовлені крихкістю вегетацій і легкістю їх відриву. Виразки можуть прогресувати до перфорації клапану або розриву хордального апарату. На відміну від гострих форм, тут зміни мають високу ступінь організації, але водночас зберігають небезпечну здатність до дисемінації. Опис великої крихкої буровато-червоної вегетації розміром 1–2 см, що покриває виразкові дефекти на клапані, є патогномонічним для поліпозно-виразкового ендокардиту, відрізняючи його від інших варіантів ендокардиту, де вегетації набагато менші або немає вираженого виразкування.