MedOnline Тренуватись онлайн

На розтині виявлено: на зовнішній поверхні аортального клапана великі (1-2 см) буровато-червоні, крихкі нашарування, які прикривають виразкові дефекти. Який найбільш імовірний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Поліпозно-виразковий ендокардит є характерною морфологічною формою ендокардиту при септичних станах та бактеріальному ураженні клапанів, що супроводжується агресивним руйнуванням ендокарду. Він характеризується утворенням великих, масивних, буровато-червоних, крихких нашарувань (вегетацій), які часто мають поліпоподібну форму і вкривають глибокі виразки, що утворюються внаслідок некрозу і ферментативної деструкції тканин. Така картина свідчить про виражений деструктивний процес у поєднанні з тромбозом та запальною реакцією. Макроскопічно вегетації при поліпозно-виразковому ендокардиті великі, нерівні, крихкі, легко відриваються, що створює високий ризик емболізації. Вони накривають виразкові дефекти клапана, які часто призводять до його перфорації, розриву стулок та декомпенсації клапанного апарату. Мікроскопічно у вегетаціях виявляють тромботичні маси, фібрин, бактерії, лейкоцити та некротизовану тканину ендокарда, що відображає поєднання запалення, тромбозу та деструкції. Патогенетично процес пов’язаний з бактеріальною інвазією та утворенням септичних вегетацій, які зазнають швидкого росту в умовах пошкодженого ендотелію, турбулентного кровотоку та імунної дисфункції. Ендокардит цього типу має високий потенціал прогресування з розвитком серйозних ускладнень, включаючи сепсис, емболії, інфаркти, абсцеси та гостру серцеву недостатність. Відмінною є саме поєднання поліпоїдних мас і виразок, на відміну від бородавчастих, фіброзних або більш поверхневих уражень. Поєднання великих крихких нашарувань буровато-червоного кольору та виразкових дефектів на клапані є патогномонічним для поліпозно-виразкового ендокардиту. Така морфологія не характерна для ревматичних або неінфекційних форм ураження, де вегетації дрібні, поверхневі або фіброзні. Масивність та руйнівний характер ураження визначають тяжкість хвороби та високий ризик смертельних ускладнень.

Чому інші варіанти не підходять

Зворотній бородавчастий ендокардит
Зворотний бородавчастий ендокардит (ендокардит Лібмана–Сакса) при системному червоному вовчаку характеризується дрібними, стерильними вегетаціями на обох поверхнях клапана. Вони не супроводжуються виразками і не є великими, тому не відповідають описаній картині.
Фібропластичний ендокардит
Фібропластичний ендокардит є хронічним процесом, що супроводжується потовщенням клапанів унаслідок фіброзу, але не утворює великих крихких поліпоїдних мас та виразок. Ураження має більш доброкісний перебіг і не дає описаної деструктивної морфології.
Дифузний ендокардит
Дифузний ендокардит проявляється поширеним запаленням ендокарда без формування масивних вегетацій та виразкових дефектів. Він не характеризується великими поліпоподібними утвореннями, тому не узгоджується з наведеною морфологією.
Гострий бородавчастий ендокардит
Гострий бородавчастий ендокардит супроводжується утворенням менших вегетацій, які щільніші та більш згруповані, але переважно поверхневі, без глибоких виразок. Він є менш деструктивним і не створює великих крихких мас, що відрізняє його від поліпозно-виразкової форми.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Ревматичні хвороби та васкуліти