Хворому з великими опіками зробили пересадку донорської шкіри. Через 4—5 днів шкірний трансплантат прижився. Але на 8-му добу трансплантат набряк, змінився його колір, і на 11-ту добу він почав відторгати. Які клітини беруть у цьому участь?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку описано клітинний тип імунної відповіді при гострому клітинно-опосередкованому відторгненні трансплантату, яке розвивається в часовому проміжку від декількох днів до двох тижнів після трансплантації. Основними ефекторними клітинами цього процесу є Т-лімфоцити, які розпізнають антигени чужорідних HLA на клітинах трансплантата та ініціюють цитотоксичну реакцію проти тканин донора. Це формує морфологічну картину запального ураження трансплантату з інтенсивною інфільтрацією лімфоцитами, що зумовлює деструкцію клітин, судин та строми, призводячи до порушення кровопостачання та некрозу тканини. Макроскопічно відторгнення проявляється набряком трансплантата, зміною кольору (ціаноз, блідість або темно-червоне забарвлення), а згодом некрозом та відшаруванням. Мікроскопічно відзначається лімфоцитарна інфільтрація, васкуліт із пошкодженням ендотелію, набряк строми та зниження життєздатності епітеліальних клітин. Ключовим є факт, що ці зміни не зумовлені гуморальними антитілами, а відбуваються внаслідок прямої клітинної цитотоксичності. Патогенетично процес розпочинається з розпізнавання доноських антигенів реципієнтними Т-клітинами, активації CD4+ T-хелперів та CD8+ цитотоксичних Т-лімфоцитів, що запускають каскад реакцій з вивільненням цитокінів, рекрутуванням запальних клітин та індукцією апоптозу клітин трансплантата. Важливим елементом є також пошкодження судин, яке призводить до ішемії та некрозу, що клінічно проявляється зміною кольору та відторгненням. Ускладненнями є повна загибель трансплантата, системна запальна реакція, активація гуморального імунітету та формування рубця. Відсутність своєчасної імуносупресії призводить до повного відторгнення, в той час як контрольована супресія гальмує активацію Т-клітин і дозволяє зберегти трансплантат. У контексті задачі вирішальними є термін розвитку відторгнення (8-11 доба) і морфологічні ознаки запальної реакції, що характерні для клітинного типу імунної відповіді. Інші варіанти не є головними ефекторними клітинами при відторгненні трансплантата, не володіють здатністю до специфічного розпізнавання алоантигенів і не виконують функції цитотоксичного ушкодження, що робить Т-лімфоцити єдино правильним варіантом.