У новонародженої дитини з пілоростенозом часте блювання, що супроводжується апатією, слабкістю, підвищенням тонусу м’язів, інколи судомами. Яка форма порушення кислотно-основного стану розвинулася в хворого?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку має місце порушення кислотно-основного стану, що належить до негазових (метаболічних) алкалозів. Воно формується внаслідок втрати кислотних еквівалентів з організму та зсуву кислотно-основної рівноваги в лужний бік, без первинної участі дихального компонента. Ключовим патофізіологічним механізмом є масивна та повторна втрата хлоридів і іонів водню зі шлунковим соком при частому блюванні, характерному для пілоростенозу. Шлунковий сік містить значну кількість соляної кислоти, і її втрата призводить до зменшення концентрації H⁺ у плазмі та відносного накопичення бікарбонатів, що зумовлює розвиток метаболічного алкалозу. Додатково порушується водно-електролітний баланс: гіпохлоремія та гіпокаліємія підтримують алкалоз, оскільки нирки в умовах дефіциту хлоридів обмежують виведення бікарбонатів. Це сприяє стабілізації та поглибленню негазового алкалозу навіть за умов зниженого об’єму циркулюючої крові. Лужний зсув внутрішнього середовища безпосередньо впливає на нервово-м’язову збудливість. Підвищення рН плазми призводить до зростання зв’язування іонів кальцію з білками, зменшуючи фракцію іонізованого кальцію, що проявляється підвищенням тонусу м’язів, слабкістю, апатією та розвитком судом. Саме поєднання пілоростенозу, частого блювання, невромускулярних симптомів та відсутності дихальних причин порушення КОС чітко вказує на негазовий алкалоз. Інші форми кислотно-основних розладів не мають такого прямого причинно-наслідкового зв’язку з втратою шлункової кислоти.