Чоловік 65-ти років, який страждає на подагру, скаржиться на біль в ділянці нирок. При ультразвуковому обстеженні встановлена наявність ниркових каменів. Підвищення концентрації якої речовини є найбільш вірогідною причиною утворення каменів у даному випадку?

Чому це правильна відповідь

Подагра є метаболічним порушенням, що характеризується гіперурикемією внаслідок підвищеного утворення або зниженої екскреції сечової кислоти. У нормі сечова кислота є кінцевим продуктом катаболізму пуринів, а її розчинність у рідких середовищах організму низька, особливо при кислих значеннях pH. При хронічно підвищених рівнях концентрація сечової кислоти перевищує поріг розчинності, що веде до кристалізації мононатрій-урату та формування уратних відкладень не лише в суглобах, але й у нирках. На молекулярному рівні уратні кристали утворюються вмісто того, щоб залишатися в розчині, оскільки підвищена концентрація та низький рН сечі сприяють їхній нуклеації та росту. У пацієнтів із подагрою часто спостерігається зниження функціональної здатності нирок до екскреції уратів, що робить ниркову тканину найбільш вразливою до відкладання кристалів. Осадження уратів запускає локальну запальну реакцію через активацію NLRP3-інфламасоми, але в контексті каменеутворення ключовим є фізико-хімічний механізм кристалізації, а не імунне запалення. Клінічні прояви у вигляді болю в ділянці нирок зумовлені механічним ураженням уродинаміки, локальною травмою епітелію та вторинним запаленням. Конкременти можуть обструкціювати сечовивідні шляхи, викликаючи гострий або хронічний пієлонефрит, гідронефроз і прогресуючу ниркову недостатність. Уратні камені мають тенденцію формуватися при кислій сечі, що є додатковим патогенетичним фактором для пацієнтів похилого віку з метаболічними порушеннями. Важливим наслідком є те, що хронічна гіперурикемія призводить не тільки до нефролітіазу, але й до тубулоінтерстиційного ураження з подальшим зниженням клубочкової фільтрації. Порушення екскреції уратів посилює гіперурикемію, утворюючи порочне коло, що підтримує і прогресує патологічний процес. Це робить уратний нефролітіаз характерною і патогенетично очікуваною ускладнюючою формою подагри. Саме підвищення рівня сечової кислоти є єдиним варіантом, який пояснює одночасну наявність подагри і каменів у нирках. Інші сполуки або не мають фізико-хімічних властивостей для утворення конкрементів у цьому клінічному контексті, або не пов’язані з подагрою. Тому цей варіант є правильним, оскільки відображає центральний патогенетичний механізм – гіперурикемію з кристалізацією уратів у нирках.