Хворому тривалий час вводили високі дози гідрокортизону, внаслідок чого настала атрофія однієї з зон кори наднирників. Яка це зона?

Чому це правильна відповідь

Пучкова зона кори наднирників є основним місцем синтезу глюкокортикоїдів, зокрема кортизолу. При тривалому введенні екзогенних глюкокортикоїдів відбувається пригнічення секреції адренокортикотропного гормону гіпофіза за механізмом негативного зворотного зв’язку, що призводить до зниження трофічної стимуляції саме пучкової зони. Внаслідок цього виникає її прогресуюча атрофія. Зменшення маси та функціональної активності цієї зони є типовою морфологічною відповіддю на тривале гормональне перевантаження. Морфологічно атрофія проявляється зменшенням товщини пучкової зони, редукцією кількості полігональних клітин з світлою, вакуолізованою цитоплазмою, що багата на ліпіди, а також зменшенням кількості ліпідних включень. Паренхіматозні клітини заміщуються сполучною тканиною або дрібними клітинами з вираженими ознаками дегенерації. Судини втрачають звичайну трофічну підтримку, що веде до локальної ішемії та посилення дистрофії. Патогенетично атрофія пояснюється тим, що синтетичні глюкокортикоїди виконують функцію кортизолу, пригнічуючи АКТГ, що є основним фактором стимуляції, диференціації та проліферації клітин пучкової зони. Тривала відсутність гормонального стимулу призводить до функціональної недостатності та структурної інволюції тканини. Це є типовим прикладом медикаментозно зумовленої патологічної атрофії. Наслідком такої атрофії є вторинна наднирникова недостатність, яка клінічно проявляється гіпотензією, слабкістю, гіпоглікемією та нездатністю організму адекватно реагувати на стрес. Особливо небезпечним є ризик гострої наднирникової кризи при раптовій відміні препаратів. Тривала атрофія також призводить до порушення ліпідного обміну в клітинах кори наднирників. У цьому клінічному випадку вирішальним є використання високих доз гідрокортизону, тобто екзогенних глюкокортикоїдів, що однозначно вказує на ураження зони, яка продукує глюкокортикоїди. Інші зони кори наднирників зазнають значно меншого впливу або залишаються інтактними, що виключає альтернативні варіанти.