Тварині внутрішньовенно ввели концентрований розчин хлориду натрію, що зумовило зниження реабсорбції іонів натрію у канальцях нирок. Внаслідок яких змін секреції гормонів це відбувається?

Чому це правильна відповідь

Альдостерон є головним мінералокортикоїдом, який регулює реабсорбцію натрію та виділення калію у дистальних канальцях і збірних трубках нирок. Він підвищує експресію та активність Na⁺/K⁺-АТФази і Na⁺-каналів у клітинах канальців, забезпечуючи інтенсивне повернення натрію до крові і вторинне утримання води. Коли секреція альдостерону знижується, транспортні системи пригнічуються, що призводить до зменшення реабсорбції натрію та збільшення його екскреції з сечею. В умовах введення концентрованого розчину хлориду натрію у кров збільшується осмолярність та об’єм позаклітинної рідини, що активує об’ємні рецептори передсердь і нирок. Це сприяє пригніченню ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, зокрема блокуванню секреції альдостерону наднирниками. Такий механізм забезпечує зменшення реабсорбції натрію, що є компенсаторним для зниження надлишку об’єму і осмолярності, повертаючи організм до гомеостазу. Пригнічення альдостерону має прямі морфофункціональні наслідки для нефрону — зменшення кількості натрієвих каналів, зниження активності насосів, гальмування реабсорбційних процесів. Це не супроводжується структурними пошкодженнями епітелію, оскільки є регуляторним, а не деструктивним механізмом. Однак при хронічній гіпоальдостеронемії можливі зміни електролітного складу, порушення серцевої функції та судинного тонусу. У контексті запитання ключовим є те, що наслідком введення гіпертонічного розчину натрію є зниження реабсорбції натрію за рахунок пригнічення гормонального стимулу цієї реабсорбції. Інші гормони або не мають прямого стимулюючого впливу на реабсорбцію натрію, або діють у протилежному напрямку. Тому зниження альдостерону є єдиною патогенетично обґрунтованою відповіддю.