У хворої на бронхіальну астму вірусне інфікування спровокувало астматичний статус зі смертельним наслідком. При гістологічному дослідженні легень виявлено: спазм і набрякання бронхіол, в їх стінках виражена інфільтрація лімфоцитами, еозинофілами та іншими лейкоцитами, а також дегрануляція лаброцитів. Який механізм гіперчутливості лежить в основі зазначених змін?

Чому це правильна відповідь

У хворої на атопічну бронхіальну астму вірусна інфекція стала тригером важкого загострення з переходом в астматичний статус, в основі якого лежить гіперчутливість негайного типу (I тип за Gell і Coombs), або реагінова реакція. При повторному контакті з антигеном (вірусні білки, що діють як алергени) IgE, фіксовані на FcεRI-рецепторах тканинних базофілів і лаброцитів, викликають їх швидку дегрануляцію з вивільненням гістаміну, лейкотрієнів C4, D4, E4, простагландину D2 та триптази. Ці медіатори через H1-рецептори та CysLT1-рецептори зумовлюють потужний бронхоспазм, набряк слизової бронхіол та гіперсекрецію в’язкого слизу з формуванням слизисто-гнійних пробок. Одночасно вивільнені хемокіни (eotaxin-1, -2, -3, RANTES, IL-5) та цитокіни Th2-клітин (IL-4, IL-13) залучають еозинофіли, які при активації вивільняють основний білок, еозинофільний катіонний білок, нейротоксин та пероксидазу, що викликають десквамацію епітелію, оголення нервових закінчень та подальшу гіперреактивність бронхів. Лімфоцитарно-еозинофільна інфільтрація стінки бронхіол з дегрануляцією лаброцитів є морфологічним субстратом саме реагінової реакції, а не пізньої клітинної чи імуннокомплексної відповіді. Вірусна інфекція підсилює цей процес через активацію TLR3/7/9 на епітелії та дендритних клітинах, що підвищує продукцію TSLP, IL-25 та IL-33 і переводить імунну відповідь у Th2-напрямок. Астматичний статус розвивається при тотальній обструкції бронхіол в’язкими пробками, неможливості відкашлювання та прогресуючій дихальній недостатності з гіпоксемією, гіперкапнією та респіраторним ацидозом, що призводить до зупинки серця. Саме реагінова реакція з масивною дегрануляцією лаброцитів і еозинофільним запаленням є ключовим патогенетичним механізмом, що повністю відповідає гістологічній картині та клінічному перебігу.