У приймально-дiагностичне відділення доставили жінку 38-ми років з шлунковою кровотечею. Які зміни найбільш імовірні з боку крові через добу?

Чому це правильна відповідь

Гостра крововтрата запускає патофізіологічні механізми, які спочатку призводять до втрати як формених елементів, так і плазми, але вже протягом перших годин активується нейрогуморальна регуляція, що спрямована на підтримку об’єму циркулюючої крові. Гіповолемія стимулює активацію симпатоадреналової системи та ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, унаслідок чого відбувається затримка натрію та води, а також переміщення тканинної рідини в судинне русло. Це швидко відновлює плазмовий об’єм, але не кількість еритроцитів, що призводить до розведення крові. На молекулярному рівні відбувається активація барорецепторів дуги аорти і каротидного синуса, що через симпатичні нерви стимулює секрецію катехоламінів. Адреналін і норадреналін підвищують тонус судин, зменшують нирковий кровообіг і спричиняють збільшення реабсорбції натрію. Одночасно секреція альдостерону і антидіуретичного гормону посилює реабсорбцію води в нирках. Таким чином, протягом 24 год відбувається розведення клітинного складу крові за рахунок надходження води, а кількість еритроцитів і гемоглобіну залишається зниженою. Клінічно це проявляється нормалізацією артеріального тиску, але лабораторно фіксується гіпохромна картина зниженої концентрації еритроцитів. Ключовим показником розведення є зниження гематокриту — відсоткового співвідношення формених елементів до плазми. Незважаючи на те, що еритропоез активується вже в першу добу через підвищення рівня еритропоетину, відновлення числа еритроцитів займає декілька днів, тому гематокрит тривалий час залишається зниженим. Наслідком таких змін є гіпоксія тканин, що підтримує стимуляцію еритропоезу і мобілізацію заліза. У разі повторних крововтрат або дефіциту заліза формується постгеморагічна анемія. В умовах гострої втрати крові перший механізм адаптації не спрямований на негайне відновлення числа еритроцитів, а на стабілізацію об’єму крові — тому домінує розведення. Отже, правильний варіант визначається тим, що протягом доби після крововтрати домінує гемодилюція, а не відновлення еритроцитарної маси, що закономірно веде до зниження гематокриту. Інші варіанти або можливі на пізніших етапах, або суперечать реакції організму на гостру крововтрату.