Під час мікроскопічного дослідження біоптату нирки виявлено вогнища, у центрі яких розташовані зернисті еозинофільні маси, оточені інфільтратом із лімфоцитів, епітеліоїдних клітин та поодиноких клітин Пирогова-Лангханса. Який патологічний процес відповідає вищенаведеним змінам?

Чому це правильна відповідь

Гранулематозне запалення є формою хронічного продуктивного запалення, яке характеризується формуванням гранульом у відповідь на персистенцію збудника або інертних частинок, що не можуть бути еліміновані звичайними механізмами фагоцитозу. Морфологічно гранульома складається з центрального некротичного або не-некротичного ядра, оточеного епітеліоїдними клітинами, лімфоцитами, іноді багатоядерними гігантськими клітинами типу Пирогова-Лангханса. У представленому описі наявні зернисті еозинофільні маси, які відповідають некротичним змінам у центрі гранульоми, а також типові клітинні елементи периферії, що підтверджує гранулематозний характер запалення. Мікроскопічно такі осередки відображають хронічний імунний процес, у якому макрофаги перетворюються на епітеліоїдні клітини з великою цитоплазмою та слабкою фагоцитарною активністю, але потужною секреторною функцією. Гігантські клітини Пирогова-Лангханса, що формуються шляхом злиття макрофагів, мають периферичне розташування ядер півмісяцем і є патогномонічними для імунної гранульоми, особливо туберкульозної. Зовнішній шар лімфоцитів є морфологічним проявом клітинно-опосередкованої імунної відповіді з участю Т-хелперів та цитокінів, що стимулюють трансформацію макрофагів. Патогенез процесу пов'язаний з персистенцією антигенного подразника (мікобактерії, гриби, хімічні агенти), що не можуть бути еліміновані. Це призводить до хронічної активації макрофагів, продукції інтерферону-гамма, формування гранульом як спроби локалізувати ушкодження і запобігти поширенню агента. Некроз у центрі гранульоми є результатом комбінації токсичної дії патогенів і гіпоксії внаслідок щільної клітинної організації. Ускладненнями гранулематозного запалення можуть бути рубцювання з деформацією органа, прогресуюча деструкція тканини, порушення функції та формування каверн при туберкульозі. У нирці це може призводити до нефросклерозу, порушення фільтрації, гіпертензії та хронічної ниркової недостатності. В цілому, гранулематозне запалення є морфологічним маркером хронічного, імунно-опосередкованого процесу з високим ступенем тканинної перебудови. Саме цей варіант є правильним, тому що в описі наведені всі характерні структурні елементи гранульоми, включно з епітеліоїдними клітинами, лімфоцитами і гігантськими клітинами Пирогова-Лангханса. Центральні еозинофільні маси відповідають некротичному фокусу, що часто зустрічається в імунних гранульомах, особливо туберкульозних. Жоден інший варіант не пояснює одночасну наявність некрозу та характерної клітинної організації.