У дитини, хворої на дифтерію, через 10 днів після введення антитоксичної протидифтерійної сироватки з'явилися висипання на шкірі, які супроводжувалися сильним свербінням, підвищилася температура тіла до 38 ° С, з'явилися болі в суглобах. Яка причина цих явищ?

Чому це правильна відповідь

Сироваткова хвороба є класичним прикладом імунного комплексу типу III гіперчутливості, що розвивається при введенні великої дози чужорідного білка (кінської або бичачої протидифтерійної антитоксичної сироватки). Через 7–14 діб (у даному випадку 10 діб) після сенсибілізуючої дози організм дитини продукує високі титри IgG та IgM проти кінських білків сироватки. При досягненні еквівалентної зони циркулюючі імунні комплекси антиген-антитіло осідають на ендотелії судин, базальних мембранах суглобів, ниркових клубочках та шкіри, активуючи систему комплементу за класичним шляхом із утворенням C3a, C5a (анафілактоксини) та C5b-9 (мембраноатакуючий комплекс). Анафілактичний шок при сироватковій хворобі рідкісний, бо комплекси не фіксуються на тканинних базофілах, а циркулюють у крові). Активація комплементу та залучення нейтрофілів призводить до вивільнення протеаз, активних форм кисню та прозапальних цитокінів (IL-1, IL-6, TNF-α), що викликає васкуліт дрібних судин, набряк, кропив’янку з сильним свербежем, артралгії, лихоманку та лімфаденопатію. Ураження нирок проявляється протеїнурією та мікрогематурією, а в тяжких випадках — гострим гломерулонефритом. Ключовою патогенетичною ознакою є саме сироваткової хвороби є відстрочений початок (7–14 діб), переважання симптомів імунного комплексу (лихоманка, артралгії, кропив’янка) без бронхоспазму чи колапсу та наявність циркулюючих імунних комплексів у крові, що чітко відрізняє її від анафілаксії типу I.