MedOnline Тренуватись онлайн

У хворого в 2 рази збільшена щитовидна залоза. При пальпації залоза щільна, поверхня нерівномірна, горбиста. При гістологічному дослідженні - дифузна інфільтрація тканин залози лімфоцитами, плазматичними клітинами з утворенням фолікулів і посилене розростання сполучної тканини. Який найбільш ймовірний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Зоб Хасімото є хронічним автоімунним тиреоїдитом, у якому імунна система спрямовує цитотоксичну відповідь проти тиреоїдної тканини, що призводить до її прогресуючої деструкції, заміщення сполучною тканиною та функціонального гіпотиреозу. Це запалення має лімфоїдний характер із формуванням вторинних лімфоїдних фолікулів, що морфологічно є патогномонічною ознакою. У результаті залоза збільшується, стає щільною і горбистою через нерівномірність інфільтрації та фіброзу. Макроскопічно щитовидна залоза збільшена, щільної консистенції, з нерівною, горбистою поверхнею. Такі ознаки зумовлені нерівномірним заміщенням паренхіми сполучною тканиною, формуванням фіброзних перемичок та рубців. У деяких ділянках зберігаються фолікули, тоді як інші зруйновані та заміщені щільними лімфоїдними інфільтратами. Відсутній виражений набряк або ознаки гострого запалення, що відрізняє цей процес від гострих тиреоїдитів. Мікроскопічно визначається дифузна інфільтрація лімфоцитами, плазматичними клітинами та формування лімфоїдних фолікулів з гермінативними центрами. Тиреоцити зазнають атрофії, утворюючи характерні оксифільні Хюртлові клітини, що є наслідком метаплазії під впливом хронічного запалення. Строма значно потовщена за рахунок фіброзу, що порушує архітектоніку органа та знижує функцію ендокринної тканини. Патогенез процесу пов’язаний з утворенням антитіл проти тиреоїдної пероксидази та тиреоглобуліну, що запускає каскад клітинно-опосередкованої аутоімунної реакції з хронічним ушкодженням тиреоцитів. Це зумовлює поступову втрату функції органа з розвитком гіпотиреозу, що є типовим наслідком захворювання. Нерівномірність ураження та виражений фіброз визначають клінічну картину щільної, горбистої залози. Описані морфологічні особливості — лімфоїдна інфільтрація з формуванням фолікулів, плазматичні клітини, фіброз і нерівномірна щільність — є класичними для зоба Хасімото і не характерні для інших форм зоба або тиреоїдиту, що дозволяє однозначно встановити діагноз.

Чому інші варіанти не підходять

Ендемічний зоб
Ендемічний зоб розвивається внаслідок дефіциту йоду і характеризується дифузним або вузловим збільшенням залози без лімфоїдної інфільтрації та фолікулярної реакції. Строма може бути потовщена, але немає вираженого фіброзу та плазмоцитарної інфільтрації. Відмінність полягає у відсутності аутоімунного запалення.
Спорадичний зоб
Спорадичний зоб пов’язаний з порушенням синтезу гормонів без імунного компоненту і характеризується дифузною гіперплазією тиреоцитів. Він не супроводжується лімфоцитарною інфільтрацією, фолікулами або фіброзом. В описаному випадку наявні ознаки автоімунної деструкції, що виключає цей варіант.
Дифузний токсичний зоб
Дифузний токсичний зоб проявляється дифузною гіперплазією фолікулярного епітелію без вираженого фіброзу і лімфоїдної інфільтрації. Залоза м’яка, гладка, гіперваскулярна. У даному випадку залоза щільна, горбиста, з вираженим фіброзом, що протилежно до картини токсичного зоба.
Зоб Ріделя
Зоб Ріделя характеризується масивним фіброзом із заміщенням паренхіми "дерев’янистою" тканиною, без лімфоїдної інфільтрації та фолікулів. Він має різко тверду консистенцію і часто інфільтрує навколишні тканини. У описаному випадку є лімфоцитарна інфільтрація й фолікули, що не характерно для зоба Ріделя.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Патологія імунної системи