У хворого впродовж 10-ти днів має місце підвищена температура, напади характерного кашлю. Лікар призначив посів слизу з носоглотки на середовище казеїново-вугільний агар. Який мікроорганізм передбачається виявити?

Чому це правильна відповідь

Bordetella pertussis є грамнегативною кокоподібною паличкою невеликих розмірів, строго аеробною, з капсулою, без джгутиків і спор, що росте повільно на спеціальних поживних середовищах з додаванням крові чи вугілля для нейтралізації інгібіторів. Клітинна стінка містить ендотоксин, а поверхня — численні фактори адгезії та агресії. Основними факторами патогенності є пертусисний токсин, який викликає лімфоцитоз і порушує сигнальні шляхи в клітинах, аденілатциклазний токсин з гемолітичною активністю, філіментозний гемаглютинін для адгезії до епітелію дихальних шляхів, трахеальний цитотоксин, що руйнує війчастий епітелій, та інші компоненти, які забезпечують тропність виключно до респіраторного тракту людини. Патогенез коклюшу починається з аерогенного проникнення збудника, адгезії до війчастого епітелію трахеї та бронхів за допомогою філіментозного гемаглютиніну та пертактину. Збудник не інвазує глибші тканини, але локально продукує токсини, що паралізують війки, викликають некроз епітелію та запалення. Трахеальний цитотоксин зупиняє рух війок, пертусисний токсин системно впливає на імунну та нервову системи, викликаючи пароксизмальний кашель через подразнення блукаючого нерва та накопичення слизу. Імунна відповідь спочатку вроджена з активацією макрофагів, потім набута гуморальна та клітинна, але не запобігає тяжкому перебігу в катаральній і пароксизмальній стадіях. Клінічна картина з тривалим субфебрилітетом і характерними нападами спазматичного кашлю з репризами типова для пароксизмального періоду коклюшу, який триває тижні. Діагностика базується на культуральній ідентифікації з посіву носоглоткового слизу на спеціальні середовища, зокрема казеїново-вугільний агар (Борде-Жангу) з додаванням крові, де B. pertussis утворює дрібні перлинні колонії з зоною гемолізу. Матеріал беруть з задньої стінки глотки в катаральній стадії; серологічні методи та ПЛР застосовують для підтвердження, диференціюючи від пара коклюшу (B. parapertussis) за ростом на простих середовищах і відсутністю пертусисного токсину. Імунітет після перенесеного коклюшу довготривалий, але не довічний, переважно гуморальний з антитоксичними антитілами проти пертусисного токсину та адгезинів. Для профілактики використовують ацеллюлярну вакцину (АаКДС), яка містить інактивований пертусисний токсин, філіментозний гемаглютинін та інші компоненти; неспецифічна профілактика включає ізоляцію хворих до 25 днів від початку кашлю чи 5 днів антибіотикотерапії. Саме варіант з паличкою коклюшу є правильним, оскільки призначення посіву на казеїново-вугільний агар є класичним селективним середовищем саме для виділення Bordetella pertussis, а клініка з тривалим підвищенням температури та нападами характерного кашлю безпосередньо відповідає пароксизмальному періоду коклюшу, зумовленому дією пертусисного та трахеального токсинів на епітелій дихальних шляхів. Цей збудник чітко відмежовується від інших грамнегативних паличок, як Haemophilus influenzae чи Klebsiella, які ростуть на звичайних середовищах і викликають пневмонії чи гнійні процеси, а не спазматичний кашель, та від стафілококів і лістерій, які мають зовсім іншу морфологію та патогенез.