Під час розтину тіла чоловіка, померлого від гострої серцево-судинної недостатності, виявлені заповнена кров’ю порожнина серцевої сорочки та розплавлений серцевого м’яза бічної поверхні лівого шлуночка. Яка безпосередня причина смерті?

Чому це правильна відповідь

Гемотампонда перикарда є критичним розладом гемодинаміки, що виникає при швидкому накопиченні крові в порожнині перикарда, що призводить до стиснення серця та різкого порушення діастолічного наповнення шлуночків. Макроскопічно порожнина перикарда заповнена рідкою кров’ю та згустками (200–500 мл і більше), серце стиснуте, камери зменшені в об’ємі, на розрізі видно розплавлений міокард з вогнищем некрозу та розривом стінки лівого шлуночка. Мікроскопічно в зоні розриву виявляють коагуляційний некроз міокардіоцитів з каріопікнозом, гіпереозінофілією цитоплазми, інфільтрацією нейтрофілами по периферії, геморагії та розрив міофібрил, без ознак організації, що вказує на гострий трансмуральний інфаркт міокарда. Патогенез гемотампонди пов’язаний з розривом стінки серця в зоні некрозу при гострому інфаркті міокарда (частіше трансмуральному), коли некротична тканина не витримує внутрішньошлуночкового тиску і розривається на 3–7 добу захворювання; кров виливається в перикардіальну порожнину, швидко підвищується внутрішньоперикардіальний тиск, стискаються порожнисті вени та передсердя, різко падає серцевий викид. Безпосередня причина смерті — гостра серцево-судинна недостатність через механічне стиснення серця кров’ю, що унеможливлює нормальний серцевий цикл. Ускладнення включають миттєву зупинку серця, незворотний шок та смерть протягом хвилин. Морфологічні зміни прямо відображають етіологію — гострий інфаркт міокарда з розривом стінки лівого шлуночка, що призводить до гемоперикарда та тампонади; заповнена кров’ю порожнина перикарда та розплавлений міокард бічної поверхні лівого шлуночка є патогномонічними ознаками цього ускладнення. Правильність цього варіанту зумовлена наявністю крові в перикарді та розривом некротичного міокарда, що безпосередньо викликає тампонаду як термінальний механізм смерті, на відміну від інших варіантів, які або є наслідком, або не пояснюють макроскопічної картини гемоперикарда.