Пацієнтка віком 26 років скаржиться на високу температуру тіла, болюче і часте сечовипускання та біль у лівій половині живота. Під час бактеріологічного дослідження виділено грамнегативну паличку, яка є факультативним анаеробом, індоло-, оксидазо- і уреазо-негативною, ферментує глюкозу і лактозу. Бактерії якого роду є найімовірнішим збудником інфекції?

Чому це правильна відповідь

Escherichia coli є грамнегативною перитрихіальною паличкою родини Enterobacteriaceae, факультативним анаеробом з типовою клітинною стінкою, що містить ендотоксин, часто має капсулу чи пілі для адгезії, але не утворює спор. Бактерія характеризується позитивною реакцією на індол (синтез триптофанази), негативною оксидазною та уреазною пробами, ферментує глюкозу з газом та лактозу з утворенням кислоти, що дозволяє швидку ідентифікацію на диференційних середовищах типу Ендо чи Мак-Конкі. Основними факторами патогенності уропатогенних штамів є P-пілі та тип 1 пілі для адгезії до уротелію, альфа-гемолізин, цитотоксичний некротизуючий фактор та ендотоксин, що викликають запалення та пошкодження ниркових канальців. Патогенез гострого пієлонефриту чи циститу, викликаного E. coli, розпочинається з фекально-перинеального проникнення збудника в уретру з подальшим висхідним поширенням до сечового міхура та нирок. Адгезія за допомогою пілів запобігає вимиванню сечою, а токсини та ендотоксин викликають локальне запалення з інфільтрацією нейтрофілами, піурією та болем. Системні прояви з високою температурою та болем у попереку зумовлені пієлонефритом з ураженням паренхіми нирок. Імунна відповідь включає вроджену активацію TLR4 ендотоксином та набуту гуморальну з антитілами до O-антигену, але не запобігає рецидивам через серотипову різноманітність. Діагностика інфекцій сечовивідних шляхів базується на культуральному виділенні збудника з сечі (значуща бактеріурія >10^5 КУО/мл), де E. coli утворює характерні лактазопозитивні колонії на середовищах Ендо (червоні з металевим блиском) чи Мак-Конкі. Біохімічна ідентифікація включає ІМВіЦ-тест (індол +, метиловий червоний +, Фогеса-Проскауера -, цитрат -), що чітко відрізняє від інших ентеробактерій. Серотипування чи ПЛР застосовують для визначення вірулентних штамів; диференціацію від Proteus проводять за відсутністю уреази та роїння. Імунітет при ІСШ локальний та системний, переважно гуморальний з IgA в слизових та IgG у крові, але нестерильний через антигенну варіабельність. Вакцин для профілактики ІСШ не існує; неспецифічна профілактика включає гігієну та адекватну гідратацію. Саме рід Escherichia є найімовірнішим збудником, оскільки описана клініка з високою температурою, дизурією та болем у половині живота класично відповідає висхідній інфекції сечовивідних шляхів, найчастіше спричиненій уропатогенною E. coli, а біохімічні властивості (індол+, оксидаза-, уреаза-, ферментація лактози) точно збігаються з характеристиками цього роду. Цей збудник чітко відмежовується від інших грамнегативних паличок: Proteus уреазопозитивний з роїнням, Vibrio оксидазопозитивний і вимагає солей, Campylobacter мікроаерофільний з характерною морфологією, Neisseria оксидазопозитивна кокова форма.