Під час дослідження крові пацієнта виявлено значне збільшення активності МВ-фракції КФК (креатинфосфокінази) та ЛДГ-1. Про виникнення якої патології це може свідчити?

Чому це правильна відповідь

Значне підвищення активності МВ-ізоформи креатинфосфокінази (КФК-МВ >6 % від загальної КФК або >25 Од/л) та ізоформи ЛДГ-1 (ЛДГ-1 > ЛДГ-2, так званий «переворот» фракцій ЛДГ) є високоспецифічними біохімічними маркерами некрозу міокарда при гострому інфаркті міокарда. КФК-МВ становить близько 15–30 % загальної КФК у кардіоміоцитах і практично відсутня в скелетних м’язах та інших тканинах. При ішемічному некрозі кардіоміоцити втрачають цілісність мембран, і КФК-МВ виходить у кров уже через 2–4 години після початку болю, досягаючи піку через 12–24 години і нормалізуючись через 48–72 години. ЛДГ-1 (Н₄-ізоформа) становить до 40 % загальної ЛДГ у міокарді та еритроцитах. При некрозі кардіоміоцитів вона вивільняється в кров, змінюючи нормальне співвідношення ЛДГ-1 < ЛДГ-2 на зворотне (ЛДГ-1 > ЛДГ-2). Пік ЛДГ-1 настає через 24–72 години і тримається до 7–14 діб, що робить її цінною для пізньої діагностики інфаркту. Механізм підвищення — прямий лізис кардіоміоцитів з вивільненням цитозольних ферментів у кров. Динаміка маркерів дозволяє точно діагностувати інфаркт навіть при атиповому перебігу: раннє підвищення КФК-МВ підтверджує гострий процес, а переворот ЛДГ-1 виключає ураження скелетних м’язів чи печінки, де переважають М₄- і М₃Н-ізоформи ЛДГ. Жодна інша патологія (гепатит, панкреатит, ревматизм, холецистит) не дає одночасно значного підвищення саме КФК-МВ та перевороту фракцій ЛДГ, що робить цей дует золотим стандартом лабораторного підтвердження гострого інфаркту міокарда.