Пацієнт віком 32 роки впродовж чотирьох років хворіє на хронічний гломерулонефрит. Шпиталізований із ознаками анасарки: АТ - 185/105 мм рт. ст. В аналізі крові виявлено: гемоглобін — 110 г/л, еритроцити - 2, 6 - 1012/л, лейкоцити - 9,5 • 10%/л, залишковий азот - 32 ммоль/л, загальний білок - 50 г/л. Яка зміна з найбільшою вірогідністю вказує на гломерулонефрит із нефротичним синдромом?

Чому це правильна відповідь

Гіпопротеїнемія є ключовою патогенетичною ознакою нефротичного синдрому при хронічному гломерулонефриті, що розвивається внаслідок масивної протеїнурії через порушення селективності гломерулярного фільтраційного бар’єру. Ушкодження подоцитів з втратою щілинних діафрагм (нефриновий комплекс) та негативного заряду глікокаліксу базальної мембрани призводить до витоку альбуміну та інших плазмових білків у первинну сечу з перевищенням реабсорбційної здатності проксимальних канальців. Гіпоальбумінемія знижує колоїдно-осмотичний тиск плазми, що викликає транссудацію рідини в інтерстицій з формуванням генералізованих набряків (анасарка), стимуляцію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи з затримкою натрію та води, а також активацію печінкового синтезу ліпопротеїнів з розвитком гіперліпідемії. Гіпопротеїнемія призводить до зниження онкотичного тиску до критичних рівнів (загальний білок <50–55 г/л), що робить набряки рефрактерними та сприяє гіповолемії з вторинною гіперпродукцією реніну, посилюючи артеріальну гіпертензію. Клінічно це проявляється масивними набряками, асцитом, гідротораксом, зниженням діурезу. Наслідками є підвищений ризик тромбозів через втрату антитромботичних білків (антитромбін III, протеїн C/S), інфекцій через витік імуноглобулінів та порушення імунної відповіді, а також прогресування ниркової недостатності через хронічну гіповолемію та ішемію. Саме гіпопротеїнемія є найбільш специфічною зміною для нефротичного синдрому в контексті гломерулонефриту, оскільки безпосередньо відображає порушення гломерулярної фільтрації білків, тоді як інші ознаки (гіперазотемія, анемія) характерні для нефритичного чи змішаного варіантів або хронічної ниркової недостатності. Масивна втрата білків з сечею створює причинно-наслідковий ланцюг гіпоонкії — набряки — гіповолемія — активація вазоконстрикторних систем, що відрізняє нефротичний синдром від інших форм гломерулонефриту з домінуванням запалення чи азотемії.